«Фергюсон-Юнайтед» іде на пенсію

8 травня Алекс Фергюсон заявив, що покидає пост головного тренера англійського футбольного клубу «Манчестер Юнайтед». 71-річний шотландський спеціаліст уже неодноразово говорив, що хоче вийти на пенсію, скаржився на погане самопочуття і постійні стреси, — але щонайменше тричі відтерміновував відставку. Минулого року його «Манчестер» поступився титулом іншому амбітному «Манчестерові». Місто (Сіті) перемогло передмістя (Юнайтед). Але це однозначно не влаштовувало сера Алекса. Він залишився ще на сезон, щоб повернути чемпіонський титул своїй команді. І от зараз із почуттям виконаного обов’язку Фергюсон заявляє, що настав сприятливий момент, аби піти.

«Я довго обдумував це рішення. У підсумку дійшов висновку, що для мене важливо залишити тренерський місток в той момент, коли команда на піку свого розвитку. Той склад, що зараз є в «Манчестері», здатний забезпечити клубові успіх на найвищому рівні. А система підготовки молодих футболістів, вибудувана за останні роки, гарантує «Юнайтед» безхмарне майбутнє», — каже сер Алекс.

Футбольна громадськість одразу ж почала активно коментувати відставку шотландського спеціаліста. Тренер збірної Англії назвав це рішення Фергюсона сумною подією в англійському футболі, адже закінчилась ціла епоха. Колишні й теперішні гравці висловлюють свою вдячність за співпрацю із тренером, хтось просто схиляється перед його досягненнями. Президент ФІФА називає сера Алекса тренером найвищої величини. Не відстає і президент УЄФА Мішель Платіні: «Він справжній пророк. Маю надію, що він продовжить співпрацю із УЄФА і поділиться своїми фантастичними знаннями із майбутніми поколіннями перспективних європейських тренерів, які мріють повторити його спортивні подвиги». Що говорити, коли сам Король футболу Пеле на своїй сторінці у Twitter написав: «Сере Алексе, ви були моїм кумиром серед тренерів, а також хорошим прикладом для майбутніх поколінь. Ваші досягнення навряд чи хто-небудь зуміє перевершити».

Відставка Фергюсона одразу сколихнула не тільки спортивну громадськість, а й фінансову. Щойно стало відомо, що Алекс Фергюсон покидає пост головного тренера, акції «Манчестер Юнайтед» на нью-йоркській біржі одразу подешевшали на 4,7%... Поки багато хто намагається дати оцінку тренерському досягненню шотландця, якось повз увагу пройшов той факт, що ближчим часом Алексові Фергюсонові зроблять операцію на стегні. У 71-річному віці реабілітація після хірургічного втручання займає чимало часу. Можливо, сер Алекс просто не хоче робити команду заручником свого здоров’я. Звичайно, постійно спраглий до перемог шотландець не зможе повністю дистанціюватися від команди, та, схоже, і не планує. Вже зараз він входить до складу ради директорів клубу, а також його призначено офіційним радником сім’ї Гейзерів, яка є власником «Манчестер Юнайтед».

Народився Александр Фергюсон у місті Глазго в Шотландії в останній день 1941 року. Сім’я Фергюсонів не була багатою, тож 16-річному Алексові довелося поєднувати свої перші серйозні футбольні матчі за «Квінз Парк» із роботою помічника інструментальника на суднобудівній верфі Клайда. Там же Фергюсон стає активним організатором профспілкового руху. Наступним футбольним клубом для Алекса став «Сент-Джонстон». І хоча молодий нападник регулярно забивав, все ж місця в основі команди так і не удостоївся. Невелика зарплата, футбольне невизнання змушували подумувати про еміграцію до Канади... Однак одного разу Фергюсон відзначився хет-триком у ворота «Рейнджерс». На хлопця звернули увагу, і вже наступного року він став професійним футболістом «Демфермлін Атлетік». У сезоні 1965-66 років Фергюсон став найкращим бомбардиром Шотландії. А в 1967 році за рекордні для шотландського чемпіонату 65 тисяч фунтів Алекс стає гравцем «Рейнджерс».

Через два роки його команда програє у фіналі Кубка Шотландії запеклому ворогові «Селтікові», а провину за цю поразку покладуть на Фергюсона: мовляв, не зміг втримати Біллі Макнілла, який тоді забив єдиний гол у матчі. Після цього його почнуть цькувати, відправлять у молодіжну команду. Пропущений гол насправді був лише формальною зачіпкою проти Фергюсона. Просто «Рейнджерс» — протестантська команда, а Кеті, дружина Алекса, була католичкою. З цим ніяк не могли змиритися у клубі. Сьогодні Фергюсон за свій успіх дякує дружині, яка завжди була поруч. А тоді релігійні погляди Кеті зупинили Алекса-футболіста... Але народився Алекс-тренер.

У 32 роки для Фергюсона розпочинається ера наставника. Спочатку він тренував скромні «Іст Стерлінгшир» та «Сент-Міррен», та справжній успіх прийшов в «Абердіні». Фергюсон зумів перервати гегемонію «Селтіка» та «Рейнджерс» і виграв чемпіонат Шотландії. Вже тоді почав проявлятися запальний характер молодого тренера. Фергюсон у гніві міг жбурнути баком з водою у своїх футболістів, коли його не влаштовувала їхня гра. Строгий Алекс не побоявся оштрафувати іменитого Джона Х’юїта тільки за те, що той обігнав його на магістралі. Тоді ж Фергюсон і отримав своє прізвисько Шалений Фергі. Така дисципліна допомогла його команді досягати результатів.

За 8 років роботи Фергюсона «Абердін» зумів здобути 10 трофеїв. У фіналі Кубка володарів кубків його команда обіграла мадридський «Реал», перед тим у чвертьфіналі декласувавши «Баварію». За такі успіхи у 1984 році Фергюсона було нагороджено Орденом Британської імперії. Після такого успіху два лондонські клуби, «Тотенгем» та «Арсенал», хотіли бачити його на своє­му тренерському містку, але Фергюсон вибрав «Манчестер Юнайтед». З 6 листопада 1986 року по 19 травня 2013 року — цей період увійде в історію футболу як епоха Фергюсона. 19 травня матч проти «Вест Бромвіча» стане для сера Алекса 1500-м на посту головного тренера «Манчестер Юнайтед». До сьогодні його команда перемагала у 894 матчах, що становить майже 60%. При Фергюсонові «МЮ» завоював 38 трофеїв. Це більше, ніж за всю 100-річну історію клубу до цього. Загалом на рахунку Фергюсона 48 трофеїв, з яких 38 — манчестерівські. 13 разів його «Манчестер» вигравав англійську Прем’єр-лігу, 10 разів здобував Суперкубок Англії, 5 разів — Кубок Англії, 4 рази — Кубок Ліги, двічі перемагав у Лізі чемпіонів і по одному разу вигравав Кубок володарів кубків, Суперкубок УЄФА, Міжконтинентальний кубок і Клубний чемпіонат світу. Це дозволяє назвати сера Алекса найуспішнішим тренером у світі. 12 червня 1999 року Алекса Фергюсона було посвячено у лицарі і він отримав офіційний титул — Сер Александр Чепмен Фергюсон.

За 26 з половиною років у «Манчестер Юнайтед» у Фергюсона було різне. Найперше, що відзначало молодого наставника, — це те, що він ніколи не ліз за словом у кишеню. Після переїзду в Манчестер він одразу заявив: «Моїм головним викликом було не те, що відбувається в цей момент. Моїм головним викликом було скинути «Ліверпуль» з їхнього … теплого місця». Однак реалізувати це амбітне завдання Фергюсонові із «Манчестером», який тоді посідав скромне 21-е місце, було непросто. Сам Фергі ледь не попрощався із тренерським містком «червоних дияволів» вже через сезон після свого приходу. Після чергової поразки в манчестерівському дербі 5:1 фанати вивісили банер «Бувай, Фергі!». Грудень 1989 року Фергюсон згадує як найбільш похмурий період у своїй футбольній кар’єрі. Здавалося, от-от його звільнять. Все врятувала кубкова перемога над «Ноттінгем Форест», а згодом і перший трофей.

Усі добре пам’ятають перемогу у майже програному лігочемпіонівському фіналі 1999 року проти мюнхенської «Баварії». Але таких епізодів у його тренерській кар’єрі було чимало, деякі з них навіть отримали спеціальні назви. Перемога 4:2 над «Тотенгемом» у чемпіонаті в другому таймі, після першого програного 0:2, принесла Фергюсонові нову назву «Фергі-тайм». Його тренерський метод ґрунтується насамперед на дисципліні. Це наставник, який може тримати в покорі зірок найвищого рівня, а коли йому щось не подобається, то жбурне тим, що під рукою. Так одного разу сталося із Девідом Бекхемом, якому дісталося від сера Алекса бутсами в обличчя. Фергюсон ніколи не жалів «теплих» слів для журналістів. Після того, як компанія ВВС зняла неправдивий, на його думку, фільм про його сина, він сім років не спілкувався з журналістами цієї компанії. Лише в 2011 році уклав мирову.

Не слід забувати, що Фергюсон — шотландець. Загалом, шотландців, мабуть, можна вважати найуспішнішими тренерами у світі. У переліку наставників, які вигравали найбільше трофеїв, саме представники цієї нації займають три найвищі позиції. Четверту сходинку, до речі, посідає українець Валерій Лобановський, на рахунку якого 28 виграних трофеїв. В історії «Манчестер Юнайтед» шотландці займають особливе місце. Після Другої світової війни Метт Басбі займав пост головного наставника команди майже чверть століття. 5 сезонів на рахунку ще одного шотландця Тіммі Догерті. Наступним естафету підхопив Алекс Фергюсон, віддавши клубу найбільше — 26 повних сезонів. Шотландську лінію «Манчестер Юнайтед» буде збережено і надалі. Адже новий наставник «червоних дияволів» Девід Моєс теж шотландець і, як і Фергюсон, теж народився в Глазго. Сам сер Алекс вже давно спостерігав за ще поки що тренером «Евертона» і у 1998 році навіть пропонував йому стати своїм помічником.