На Гран-прі Києва львів’янки з медалями

Турніри серії Гран-прі у борцівському світі називають малими чемпіонатами планети: хай на таких змаганнях представлені не всі континенти, однак право країни-учасниці заявити відразу кількох своїх лідерів у кожній категорії додає подібним турнірам особливої гостроти. На ХІХ Гран-прі Києва атлети змагалися під гаслом «Збережемо боротьбі олімпійський статус!».

Після того, як виконком МОК оприлюднив перелік 25 основних видів спорту, що складуть програму ігор Олімпіади 2020 року, представники спортивної боротьби були шоковані. Боротьби — одного з найдавніших видів спорту, який був популярним ще на Іграх Стародавньої Греції, а свою новітню олімпійську історію розпочав з першої Олімпіади сучасності, — у затвердженому списку не було! Тепер керівникам FILA доведеться докласти титанічних зусиль, аби зробити феєричну презентацію і таки переконати олімпійських чиновників, що боротьба гідна бути включеною до програми Ігор — як додатковий вид. Перед початком Гран-прі Києва учасники й організатори обговорювали не так перипетії майбутнього турніру, як те, що президента FILA Рафаеля Мартінетті відправлено у відставку. Обов’язки голови за таких непростих для боротьби обставин виконує серб Ненад Лаловіч.

У жіночій боротьбі львів’янка Марія Лівач (до 48 кг), яка торік довела, що в Україні серед молоді сильнішої за неї немає, кинула в Києві виклик дорослим. У першій сутичці підопічна Олега Сазонова перекреслила всі надії на п’єдестал срібної призерки чемпіонату Європи-2010 Христини Дарануци. Далі львів’янка записала до протоколу перемогу над росіянкою Катериною Полещук. Але проти наступної росіянки, Олени Вострикової, Марія була безсилою. У «бронзовому» фіналі Лівач упевнено обіграла полячку Анну Лукасяк. «Марія Лівач не могла пройти повноцінну підготовку через травму м’язів шиї. Я думав, вона взагалі не зможе боротися. Але учениця на самому лише характері виборола «бронзу», — розповів Олег Сазонов. — Її боротьба була дещо скутою, видно було, що Марія бережеться, не хоче зайвий раз ризикувати. Можливо, це й на краще. Адже через місяць — чемпіонат Європи. Там буде іншою».

«Лідером у категорії до 51 кг вважалася наша Юлія Благиня, — веде далі Олег Сазонов. — Однак і вона не зуміла уникнути травми. Тренери збірної навіть звільнили її від участі у турнірі, та Юля все одно вийшла на килим. Уже в першій сутичці проти майбутньої бронзової призерки, росіянки Альони Адашинської, Благиня ще більше поглибила травму». За свою подругу по команді розквиталася ще одна вихованка Сазонова — Лілія Горішна. Їй вистачило хвилини, щоб завершити україно-російське протистояння туше. На жаль, львівському 18-річному відкриттю турніру в фіналі забракло досвіду та майстерності, щоб на рівних сперечатися з титулованим ветераном “синьо-жовтої” збірної — донеччанкою Тетяною Лазарєвою.

У вазі до 55 кг дворазова чемпіонка Європи і призер чемпіонату світу Наталія Синишин у перших колах турніру спокійно розібралася з основними своїми конкурентками за місце у збірній — іванофранківкою Іриною Харів та львівською візаві Іриною Гусяк. Однак у півфіналі учениця Віктора Глібенка та Олега Сазонова спіткнулася об «темну конячку» — 18-річну Тетяну Омельченко з Дніпропетровська. У фіналі Омельченко віддала першість американці Елен Маруліс і стала срібною призеркою змагань.

Уже в першому колі у категорії до 59 кг зазнали поразки відразу дві львів’янки. Оксана Гергель, відмінно провівши перший період проти Хели Ріабі з Туніса, у другому почала ризикувати і опинилася на лопатках. Безсилою проти росіянки Анни Половнєвої виявилася Тетяна Лавренчук. Та останній поталанило більше: Половнєва у підсумку стала чемпіонкою і дала Лавренчук пропуск у “бронзовий фінал”. Чим підопічна Сазонова й скористалася: Ісбель Шауна зі США та туніска Хела Ріабі нічого не могли вдіяти проти львів’янки.