«Сила росіянок у дисципліні. Наша козирна карта – розум»

У Лондоні на турнірі Beazley Trophy, який є першим етапом Кубка світу, українські шаблістки новий сезон розпочали із перемоги. От тільки під українським прапором вийшла наполовину інша команда, ніж та, яка зазвичай здобувала на доріжках почесні трофеї. Замість Олени Хомрової і Галини Пундик тріумф двох Ольг, Харлан і Жовнір, розділили Олена Вороніна та Ніна Козлова. У фінальному поєдинку новенькі не спасували перед натиском одвічних суперниць — росіянок, у звичному складі яких не було лише Софії Великої. Таємницями українських перемог та поразок з читачами «ВЗ» поділився Валерій Штурбабін, якого вважають “батьком” української жіночої шабельної збірної.

- Олена Хомрова взяла тайм-аут на рік, щоб трішки відпочити й поспілкуватися з чоловіком, — пояснив зміну складу команди Валерій Штурбабін (на фото). — А Галя Пундик о цій порі завжди жахливо почувається. Одного разу на кубковому етапі нам навіть «швидку» довелося викликати. Та згодом отямиться і зможе поборотися за місце у командній четвірці. Олена Вороніна — не темна конячка. Торік стала чемпіонкою континенту серед 23-річних. І не її вина, що керівництво збірної досі її ігнорувало. Найголовніша риса Олени — вміє чути тренера. На лондонському етапі Кубка світу в індивідуальних змаганнях перехвилювалася і програла аутсайдеру. Однак вислухала мене, виправилася, і змагання пройшла стабільно — команді допомогла і в особистій першості до вісімки найкращих потрапила. На жаль, трішки не вистачило Олені у поєдинку з Ірене Веччі.

Але найбільше серед усіх у Лондоні мене порадувала Оля Жовнір. Ми півроку тихо працювали з нею, ніхто не заважав. Змінили стійку, поїхали до Туреччини на збір, працювали над загальною фізичною підготовкою. І результат не забарився. Вона стала сильнішою.

— Ольга Харлан також програла Веччі. Після Олімпіади італійка так додала?

— Олі завжди потрібно, щоб за спиною у неї сиділа людина, якій вона би повністю довіряла, і яка радила би їй, як фехтувати далі. Олі не вистачило впевненості в тому, що вона все робить правильно. Та й італійка, слід віддати належне, після Ігор змінилася: у неї тепер інша тактика, інша манера ведення поєдинку, навіть інша техніка. До того ж у Харлан був складний поперед-ній поєдинок. А у зустрічі з Веччі, не виключено, далася взнаки втома, характерна для початку сезону. Та це не біда. Оля все виправить.

— На Олімпіаді в Лондоні Харлан програла півфінальний поєдинок Великій до його початку...

— Це прорахунок колишнього керівництва збірної. Я був на Олімпіаді, але 31 липня, у розпал фехтувальних змагань, мене відправили додому — відсторонили від роботи з командою.. І тут — дзвінок на мобільний: «Валерію Вікторовичу, що мені робити з Великою?». Я Ользі все розповів. З першої дії вона все правильно робила, але через технічний брак одержала удар. І змінила тактику поєдинку. Зробивши це, втратила шанси на перемогу. Тепер, перед кубковим етапом у Лондоні, дівчата знову підійшли обговорити тактику фехтування з росіянками. І ми зійшлися на тому, що нічого нового придумувати не потрібно. Що Велика, що Дьяченко чи Гаврилова — усі росіянки однакові. Вони фехтують від супротивників, підлаштовуватися під них немає сенсу. Потрібно гнути свою лінію, робити те, що вмієш найкраще. Дівчата усе виконали і перемогли. У збірній Росії краще з дисципліною, фізикою і технікою. Ті 25% ударів, які ми втрачаємо через технічний брак, росіянки не вибачають. Але у нас також є козирна карта — розум.

— Четверта у новій команді — Ніна Козлова. Ще до Пекіна-2008 вона фехтувала пліч-о-пліч з майбутніми олімпійськими чемпіонками. Але потім у команді її замінила Оля Жовнір...

— Ніна почала брати уроки у Глібова, фехтувальника у минулому та наукового співробітника тепер. Він ніколи не тренував, але відразу знайшов підхід до Козлової. Вона стала чемпіонкою України, на цьому етапі Кубка світу увійшла до 32 найкращих. Тобто зміна тренера пішла їй на користь. Загалом, працювати з жінками дано не кожному... От вам приємно, коли вас хвалять?

— Звичайно.

— А коли сварять? Не любите ж, правда? Ось хлопця, який щось не хоче робити, можна «триповерховим» підігнати. Він подумає півгодинки, відійде і почне працювати по-іншому... А на дівчинку навіть якщо подивитися якось “не так”, вона може на тиждень “вилетіти” з тренувального процесу...