Парадокс глобального ожиріння: хвороба «заможних» стала тягарем бідніших країн

Дослідники зафіксували стабілізацію та навіть зниження рівня ожиріння в розвинених регіонах, таких як Західна Європа, Північна Америка та Австралазія. Наприклад, у Данії пік дитячого ожиріння пройшов ще у 1990 році, а у Франції показники залишаються незмінними протягом останніх 45 років. У країнах на кшталт Італії та Португалії спостерігається тенденція до зниження кількості людей із надмірною вагою. Вчені пояснюють це доступністю якісних продуктів, державною політикою підтримки здоров’я та модою на активний спосіб життя.

Натомість у регіонах Африки, Південно-Східної Азії та Латинської Америки ситуація стрімко погіршується. У країнах Близького Сходу та Північної Африки рівень ожиріння серед дорослих сягає 40\text{--}50\%, а в острівних державах Тонга та Острови Кука перевищує 65\%. Особливо тривожною є динаміка серед дітей: у понад 100 країнах світу швидкість зростання показників у 2024 році стала найвищою за останні чотири десятиліття.

Такий контраст створює глобальний парадокс: поки заможні країни «хутнуть», бідніші регіони стикаються з подвійним тягарем — недоїданням з одного боку та поширенням дешевих, калорійних, але шкідливих продуктів з іншого. На тлі цих світових викликів Україна також продовжує адаптувати свої системи охорони здоров’я, що є вкрай важливим в умовах додаткового стресу, спричиненого тривалою війною та агресією росії.