Цінова війна за Китай: росія та Іран нарощують знижки на нафту

росія та Іран одночасно знижують ціни на нафту для китайських покупців, намагаючись реалізувати накопичені обсяги сировини. Після того як Індія скоротила імпорт підсанкційних енергоресурсів, частина вантажів була переорієнтована на Китай — однак попит тут обмежений.

За оцінкою Rystad Energy, імпорт Індії з росії може зменшитися на 40% від січневого рівня — до приблизно 600 тисяч барелів на добу. У результаті російські обсяги активніше спрямовуються до Китаю, де вже традиційно закріпилися іранські постачальники.

Наразі російський сорт Urals у китайських портах торгується зі знижкою близько 12 доларів за барель до еталонної Brent. Для порівняння, у січні дисконт становив 10 доларів. Іран, своєю чергою, збільшив знижку до 11 доларів за барель — проти 8−9 доларів у грудні.

На тлі демпінгу середньодобові поставки російської нафти до Китаю за перші 18 днів лютого зросли до 2,09 млн барелів. Це на 20% більше, ніж у січні, і на 50% більше, ніж у грудні. Іранські постачання, за даними аналітичної компанії Kpler, із початку року становили близько 1,2 млн барелів на добу — на 12% менше, ніж за аналогічний період торік.

Основними покупцями залишаються незалежні китайські нафтопереробні заводи, які традиційно готові купувати нафту, від якої відмовляються інші країни. Однак їхні можливості обмежені: вони контролюють приблизно чверть переробних потужностей Китаю і працюють у межах державних імпортних квот.

Великі державні НПЗ Китаю історично уникали закупівель іранської нафти, а останнім часом дистанціювалися й від російських поставок.

Тим часом обсяги сировини, що перебувають у морі, зростають. Запаси іранської нафти на танкерах сягнули майже 48 млн барелів — проти приблизно 33 млн на початку лютого. Основне накопичення відбувається в акваторії Жовтого моря та Сінгапурської протоки. В азійських водах також перебуває близько 9,5 млн барелів російської нафти.

Посилення конкуренції між москвою та Тегераном свідчить про зростаючий тиск санкцій і водночас демонструє, що китайський ринок залишається ключовим напрямком для експорту підсанкційної нафти — попри його обмежену «поглинаючу» здатність.