Без Андрія Мельника не було б сьогоднішніх героїв-захисників

Той, хто, присвятивши все своє життя служінню Україні, став прикладом та взірцем для наступних поколінь українців-борців

Без Андрія Мельника і багатьох інших його соратників та побратимів, які упродовж багатьох десятиліть щедро своїми подвигами «удобрили» поле української боротьби за волю, не було б сьогоднішніх героїв-захисників. Ця загальновідома теза пролунала «рефреном» у виступах учасників дискусії-конференції «Проблеми досліджень життя й діяльності полковника Андрія Мельника», яка відбулась у розташованому на території Волі Якубової відпочинкового комплексу «Козацька слобода «Раковець».

Головна подія першого дня

Дискусія — головна подія першого дня вшанування пам’яті Андрія Мельника. Але почалося все з «прологу». Запрошених гостей спочатку привітав господар «Козацької слободи «Раковець», генеральний директор готельно-курортного комплексу «Карпати» та голова міської громадської організації «Рада старійшин міста Трускавця» Лев Грицак. Саме рада старійшин з міста-курорту чи не найбільше долучилася до того, щоб у Волі Якубовій під час святкування 135 — річчя від дня народження Андрія Мельника не просто згадали, а про нові «відкриття» спадку колишнього голову Проводу ОУН розповіли, нові напрями в пошукових дослідженнях окреслили. Слово до гостей мав і головний художник Львівського Палацу мистецтв Орест Скоп. Роль модератора — ведучого доручили поету Миколі Гриценку.

І віче буде

Запрошені до Волі Якубової історики, краєзнавці, громадські активісти, небайдужі громадяни мали можливість оглянути виставку плакатів «Андрій Мельник та його побратими», авторами яких є студенти Національного університету «Львівська політехніка». Яку мету перед собою студенти-художники поставили, що для сьогоднішнього молодого покоління означає подвиг Андрія Мельника? На ці та інші питання, які, звісно, виникли під час огляду студентських робіт відповіла кураторка виставки Ольга Борисенко зі Львова.

У Волі Якубовій є музей Андрія Мельника. Його"влаштовано" в одній із хатин, яка належала комусь з близьких родичів Провідника. Будинок Атанаса Мельника, батька Андрія, не зберігся. Відкрили музей не так давно. Усі клопоти цієї доброї справи взяв на себе Лев Грицак. Побувати в музеї, відчути дух Провідника, який, як це було зазначено, ще дитиною не раз переступав поріг домівки, учасники конференції матимуть змогу 12 грудня, як це й передбачено програмою вшанування його пам’яті. Тоді покладуть квіти до меморіалу Андрія Мельника у Волі Якубовій, усі приїжджі візьмуть участь в урочистому віче, відвідають могили його батьків на сільському цвинтарі. Все це буде завтра.

Там, де мовчать історики та кінематографісти

А вчора, ще до початку дискусії був продемонстрований документальний фільм «Полковник Андрій Мельник. Повернення». У стрічці розповідається про життєвий шлях Провідника, аналізується його доробок у спадщину боротьби нашого народу за свободу та незалежність, про його становлення розповідається.

Як зазначає одна з дійових осіб фільму, Андрій Мельник — один із небагатьох керівників національно-визвольного руху часів Степана Бандери, який помер власною смертю, хоча за ним, звісно ж, також агенти радянських спецслужб полювали. Чудово, що лиха доля оминула. Але не виключено, що саме цей факт став одним із чинників недостатньої героїзації образу борця, який 135 років тому у Волі Якубовій народився. А раз так — значить недостатньо аналізуємо. Багато що не помічаємо, свідомо чи несвідомо замовчуємо. А там, де вітчизняні історики недопрацьовують, мовчать кінематографісти та письменники, своє «слово» вороги вставляють. Так з’являються міфи, в які потім мільйони вірять.

Участь у вшануванні пам’яті Андрія Мельника взяли представники усього регіону. У перший день найчисельнішою виявилась делегація з Трускавця. Крім міського голови Андрія Кульчинського, до Волі Якубової прибули радник міського голови, в.о. ректора релокованого до Дрогобича Донецького Національного технічного університету Денис Шиленко, історик та краєзнавець, автор кількох книг-досліджень Іван Скибак та наукова співробітниця музею міста-курорту Ірина Гішко.