Перемагають лише ті, які не бояться зустрічі з ворогом

Попри молодий вік, прикордонник на псевдо «Пасат» очолив підрозділ, який знаходився на адмінмежі з тимчасово окупованою територією. Згодом охоронець кордону продовжив свій офіцерський шлях на Запорізькому напрямку. На цій ділянці він і зустрів повномасштабне вторгнення.

Вдосвіта, 24 лютого Олексій прокинувся від вибухів, які лунали з військового аеродрому. Зібравши тривожну валізу, «Пасат» не вагаючись, вибув до свого підрозділу. Діяти потрібно було негайно — колона російських військ рухалась у їх напрямку.

Майже рік підрозділ офіцера під постійними обстрілами артилерії, «градів» здійснював оборону визначених рубежів, які стали для ворога неприступними.

Прикордонники у складі Сил оборони давали гідну відсіч ворогу, аби плани загарбати наші землі стали для окупантів останніми у їхньому житті.

Прикордонникрозповідає: «Назавжди запам’яталися очі тих людей, яким ми допомагали евакуюватися подалі від ворога. Це були очі болю, відчаю та страху, адже вони не розуміли, чи буде в них можливість доїхати до безпечного місця, чи не обірветься життя від ворожих бомб…»

Тоді прикордонникам вдалось допомогти та врятувати не одне людське життя, а самим стати до бою.

Прикордонник зберігає прапор, з яким він разом з побратимами женуть ворога з України, адже як каже сам Олексій: «Прикордонники ніколи не відступають і будуть стояти допоки тінь війни буде над нашою державою, а цей синьо-жовтий прапор є символом нашої незламності, сталевого духу та майбутньої Перемоги!

Наразі офіцер проходить службу на Одещині та мріє сказати вголос такі бажані слова: «Ми Перемогли!», а вдома обійняти дружину, пообіцявши, що завжди буде поруч.