У Львові бійця, який втратив ногу під час оборони Соледара, готують до протезування

Про це повідомили у Першому медичному об'єднанні Львова.

Костянтину Пастухову — 32, він з Харкова. До великої війни працював на залізниці машиністом. У листопаді 2022 року за покликом серця пішов до військкомату. Бо відчув, що більше не може стояти осторонь, коли інші воюють. Костя доєднався до танкової бригади, але не в якості танкіста. А очолив взвод стрільців при бригаді, яка згодом тримала оборону в районі Бахмута та Соледара. В останньому захисник і втратив ногу.

Поранення отримав 7 січня 2023 року — у розпал боїв за місто. Там українським військовим протистояли вагнерівці. Вони готувалися до штурму і нещадно «крили» вогнем позиції наших захисників. Артилерійські та мінометні обстріли не вщухали ні на хвилину. Так тривало два дні.

«Я мав перебігти з однієї позиції на іншу, де на мене чекали хлопці, аби замінити радіостанції. І ось мить, не було ні свисту, нічого… а в моїх ногах мінометний снаряд, який підривається. Своїм тілом я закрив трьох хлопців. На 10 секунд я випав з реальності. Свист у вухах і темно в очах. Як прийшов до тями розумію, що треба лізти в бліндаж, але тіла не відчуваю та не можу поворухнутися», — пригадує захисник.

У бліндаж важко пораненого Костянтина затягнули побратими та надали першу допомогу. Через масовані обстріли впродовж 40 хвилин вони не могли вийти з окопів.

Костя каже, що в той момент навіть болю не відчував. Лише благав Бога, аби вижити і повернутися до свого п’ятирічного сина. Коли артобстріл ненадовго вщух, а ворог пішов у піший наступ, побратими поклали важко пораненого в спальний мішок і хутко понесли до точки евакуації. Дорогою їм довелося відстрілюватися від російських штурмовиків.

Позаду в Костянтина 7 лікарень і більше як 15 операцій. Нині він відновлюється у Львові - в Національному реабілітаційному Центрі НЕЗЛАМНІ. Тут Костя готується до протезування та щодня тренується. Його перша штучна кінцівка вже готова і найближчим часом захисник буде вчитися на ній ходити.

Попри втрату кінцівки, захисник ні краплі не шкодує про своє рішення добровільно стати на захист України, адже певен: саме батьки мають вибороти право своїх дітей спокійно жити у вільній країні. Костя мріє якнайшвидше опанувати ходьбу і повернутися до сина.