Вакцина від раку грудей: відомі результати випробування на людях

Як повідомили науковці з Медичної школи Університету Вашингтону, вакцина безпечна, ефективна і не спричиняє тяжких побічних ефектів. Вони вважають, що ДНК-вакцина зможе лікувати різні типи раку грудей, однак ці результати — не остаточні.

«Оскільки це було не рандомізоване клінічне випробування, результати слід вважати попередніми, але вони є достатньо обнадійливими, тому тепер вакцину оцінюватимуть у більш масштабному, рандомізованому клінічному випробуванні», — повідомила провідна авторка дослідження, директорка Інституту вакцин проти раку Мері «Нора» Дізіс.

Перші випробування вакцини за участі людей здійснили у 2001−2010 роках. Однак за пацієнтками спостерігали ще протягом десяти років після лікування, тому повні результати отримали лише зараз.

ДНК-вакцина проти раку грудей

Вакцина націлена на білок, який називають рецептором епідермального фактора росту людини 2 (HER2).

HER2 міститься на поверхні багатьох клітин, але в 30% випадків раку молочної залози HER2 виробляється у сто разів більше, ніж у нормальних клітинах.

Зазвичай «HER2-позитивні» види раку більш агресивні та частіше рецидивують після лікування, але надмірне вироблення HER2 також викликає імунну реакцію, яка може бути корисною.

HER2-позитивний рак молочної залози формує тип імунної відповіді, що називається цитотоксичним імунітетом. Пацієнти з цим типом імунної відповіді мають меншу ймовірність повторного розвитку раку після лікування та в середньому живуть довше ніж ті, у кого немає такої імунної відповіді.

Щоб стимулювати таку імунну реакцію, Дізіс та її колеги створили ДНК-вакцину проти раку. Її основним елементом є невелика ДНК, що спонукає клітини виробляти специфічний фрагмент білка HER2. Так нова вакцина має тренувати імунну систему хворих краще знищувати ракові клітини.

У тестуванні препарату взяли участь 66 жінок із HER2-позитивним метастатичним раком молочної залози на 3−4 стадіях.

Учасниць поділили на три групи. Усі вони отримали щеплення тричі з інтервалом у місяць, але у різних групах було різне дозування — 10, 100 або 500 мікрограмів.

Також пацієнтки отримали імуностимулятор.

Здоров’я учасниць оцінювали кожного місця під час введення вакцини, а також щорічно — від трьох до 13 років.

Тривале спостереження було важливим, оскільки HER2 виявляють у багатьох інших типах клітин. Дослідники хотіли переконатися, що вакцинація з часом не спричинить аутоімунних відповідей.

За даними науковців, попередні результати свідчать, що вакцина спричинила у пацієнток сильну імунну відповідь на основний білок пухлини.

Найсильніша імунна відповідь була у пацієнтів, які отримали середню дозу препарату (100 мкг).

«Результати довели, що вакцина дуже безпечна. Насправді найпоширеніші побічні ефекти, які ми спостерігали приблизно у половини пацієнтів, були дуже схожі на ті, які ви спостерігаєте під час вакцинації від COVID-19», — зазначила професорка Дізіс.

Зокрема, побічними ефектами було почервоніння та набряк у місці ін'єкції, у деяких випадках — підвищена температура, озноб і симптоми, що нагадують грип.

Нині триває друга фаза випробувань ДНК-вакцини проти раку грудей.