Клепарівські черехи повертаються до Львова

«Ми довго думали, чи посадити наші клепарівські черехи тихенько, бо воно не на часі, чи все-таки написати про це? Вирішили написати й запросити всіх охочих. Бо це наша спадщина, наша культура, і це те, з чим ми працюємо. Заповідають дощ, але ми посадимо 10 деревцят, які прагнуть вкоренитися, зацвісти і потішити нас смачними клепарівськими черехами. Сподіваємося, що невдовзі відсвяткуємо перемогу України у затінку клепарівських черех! Слава Україні», — цитує одну з ініціаторок висадження дерев Маріанну Душар пресслужба Львівської міської ради.

Долучитися запрошують усіх охочих. Висадка дерев розпочнеться о 12.30 год, Ботанічний сад ЛНУ ім. І. Франка (вул. Черемшини, 44).

Зазначимо, перша письмова згадка про це дерево сягає 1555 року. Тоді львів­ські урядники заборонили меш­канцям нищити черехи і просили садити ті дерева. Але згодом, із прокладанням залізничної колії на Підзамчі, частину дерев вирубали, а ті, що залишилися, деградували від диму парових машин залізниці.

Клепарівська череха була популярною серед львів’ян та знаною далеко за межами міста. З неї готували конфітюри, лікери та наливки, а самі черехи та саджанці дерев активно експортували.

Читайте також: Відроджують забутий смак клепарівської черехи

Цікаві факти про клепарівські черехи

1. Черехи виведені в місцевості Клепарів.
2. Це особливий сорт вишні, інші ж джерела вважають, що це гібрид вишні звичайної та черешні.
3. В англійській літературі перша згадка черех відома з 1831 року під назвою «Griotte de Kleparow».
4. Інші назви клепарівської черехи: Belle de Kleparow, Bonne Polonaise, Cerise de Kleparow, Kleparower Süssweichsel, Kleparowska, Ratafia polonica та ін.
5. Цей сорт надзвичайно цінувався. «В 1555 р. місто видало наказ, щоби ніхто легкодушно не нищив цих дерев, а навпаки, щоби передміщани їх поширювали» (Іван Крип’якевич).
6. У ХVІІІ — ХІХ ст. клепарівські черехи стали дуже популярним у цілому світі: Європі, Сполучених Штатах та Австралії. Зазвичай використовували для десертів та виготовлення вишневого соку.
7. Перший науковий опис цього сорту дерева був опублікований у 1792 році Йоганном Крафтом у його «Pomona Austriaca», а у 1824 році у Німеччині Ліпполд Боуманн написав про цей сорт так: «Дуже помітна вишня з соком темно-коричневого кольору, з терміном дозрівання в серпні, так само хороша для варення, як і для вишневого соку. Дерево стає дуже велике, і дуже плодюче, оскільки плодить щорічно і рясно, і не страждає від морозу».
8. У 1837 р. у США розсадницький каталог пропонував вирощені черехи на продаж за $ 0,75 до $ 1,00 кожна, і описував їх так: «середнього росту, компактної і сферичної форми; яка витримує суворий північний клімат».
9. В Україні вирощування черехи було занедбано в 1930-х роках і, ймовірно, цей сорт тут зник. До кінця ХХ ст. у всьому світі число вишневих сортів було різко скорочено, тож його не вирощують комерційно.
10. Про «загибель» клепарівських черех пише і відомий львовознавець початку ХХ ст. Францішек Яворський: «Клепарівські черехи, знову згідно з формою… забрано під залізничне полотно. Реамбуляційна комісія брідської колись залізниці платила по 120 гульденів за одне деревце. Але що це було для власників, яким таке деревце родило черехи величиною з волоський горіх, славні навіть на столах у Парижі і у всій, без перебільшення, Європі. З туркотом першого потягу з Підзамча на головний вокзал, як рукою відійняло. Клепарівські черехи змізерніли, а садове мистецтво вже ніколи не зуміло воскресити тієї львівської особливості. Кажуть, їм зашкодив дим парових машин — зрештою, хтозна…» (переклад Людмили Бублик).

Підбірка фактів — Фотографії старого Львова