Луцький терорист видавав книги й реєстрував торгові знаки

21 липня у Луцьку терорист захопив рейсовий автобус сполученням «Краснилівка — Берестечко». Він змусив водія виїхати на пішохідну зону Театральної площі, навпроти Головного управління Нацполіції Волинської області, й почав висувати свої вимоги до влади. Перемовини з терористом тривали 13 годин. Весь час його під прицілом тримали близько двадцяти снайперів. Спілкувався телефоном з терористом і президент України. Після цього відпустив трьох пасажирів — літню жінку, вагітну та дитину. А через годину… здався.

Батько запатентував винахід

Ця страшна історія закінчилася щас­ливо для усіх заручників, яких в сало­ні було 13. Хоч могло бути по-всякому. Адже перший постріл з автомата, аби засвідчити, що все серйозно, терорист Максим Кривош здійснив у салоні авто­буса відразу, як виїхали з автостанції.

Звідки він? Хто його батьки? Чим за­ймався у молодості? Народився 11 черв­ня 1975 року у місті Гай Оренбурзької області (Росія), але там майже не жив. Батько — Степан, мати — Надія. Вони ви­ховували ще одного сина Богдана. З Росії родина Кривошів виїхала на Волинь — по­селилася в селі Добре Камінь-Кашир­ського району. Тут людям запам’ятався запальним характером і тим, що побив сільського голову.

У 90-х сім’я перебралася до Луць­ка. Батько влаштувався на роботу у По­літехнічний інститут викладачем, мама працювала вчителькою російської мови. Степан Кривош був відомим вченим. Один з його винаходів, що полягав в осо­бливому методі загартування кільцепо­дібних деталей, був запатентований у 1989-му році.

А от сини у науку не пішли. Максим зі шкільних років хотів бути крутим і геро­ями для себе обирав кіношних бойовиків. Якось школяра навіть затримали з рушни­цею на ринку! Тоді справу залагодив бать­ко. Пізніше син спробував знайти себе як духівник — вступив у православну семіна­рію, та її покинув. Врешті, став на криву стежку, яка привела його у тюрму.

Інсценізували напади і самі їх відбивали

Сусіди розповідають, як у буремні 90-ті Максим Кривош входив у банду, що кату­вала людей розпеченою праскою. За зло­чини суд дав йому шість років позбавлен­ня волі, покарання відбував на Львівщині.

Вдруге на лаву підсудних Максим Кри­вош потрапив у 2005-му. Його банда за­ймалась рекетом, розбійними нападами на дорогах з переодяганням у міліцейську форму, намагались продавати українських дівчат за кордон…

У Максима Кривоша є 15-річний син. Останнім часом він жив з дружиною у міс­ті Дубно Рівненської області. Квартиру у Луцьку брати продали після того, як в ав­токатастрофі загинула їхня матір. Ще рані­ше помер батько.

Сусіди родини відзначають замкнутість чоловіка, розповідають, що був активним борцем за комфортне життя тварин. На­віть фінансування під різні програми для собак вибивав.

Максим Кривош зареєстрував торговий знак «Я можу» і у луцькому видавництві «Во­линьполіграф» надрукував книгу «Філософія злочинця». Вона вийшла тиражем у 400 при­мірників, має 560 сторінок. У ній чомусь досі ніхто не побачив нічого підозрілого…

Максиму Кривошу вже повідомлено про підозру за чотирма статтями, зокре­ма, вчиненні терористичного акту, захо­пленні заручників з погрозою знищення людей, посяганні на життя правоохоронців та незаконне поводження зі зброєю. Втре­тє він може сісти за ґрати надовго.