Польща змінює ставлення до трудових мігрантів: що чекає на українців

2020 року Польща має намір розробити нову міграційну стратегію, що може безпосередньо торкнутися українських трудових мігрантів в цій країні

Про необхідність змінити існуючий стан речей на ринку праці Польщі говориться давно. Як зміниться політика Польщі щодо трудових мігрантів та які сюрпризи чекають українців, які працюють в країнах ЄС, пише сайт «Сьогодні».

Якщо згадати передісторію, то політика «відкритих кордонів», завдяки якій, власне, і стала можлива масова трудова міграція громадян України на Захід, була рекомендована країнам-членам ЄС в стратегії «Європа-2020». Цей документ був прийнятий невдовзі після кризи 2008 року і мав на меті розв'язати проблему кризи економічного розвитку ЄС. Однією з перешкод, що заважають країнам Євросоюзу активно розвиватися і задовольняти зростаючі соціальні запити суспільства, була названа проблема нестачі трудових ресурсів. Розв'язати її і повинні були трудові мігранти.

У більшості розвинених країн ЄС кордони були відкриті переважно для трудових мігрантів з ЄС. Від чого утворився відтік кадрів з менш розвинених європейських країн до більш розвинених. Зокрема, поляки, чехи, прибалтійці стали масово виїжджати на заробітки до Німеччини, Великої Британії і т.п. У свою чергу, державам, що втратили і без того дефіцитну робочу силу, довелося відкривати кордони для громадян країн, що не входять до ЄС. Зокрема, для громадян України.

Сьогодні, коли термін стратегії «Європа-2020» закінчується, в ЄС констатують: ліберальна міграційна політика була виправдана і принесла користь. Однак в низці країн це призвело до зростання соціальної напруженості. Зокрема, в тій же Польщі, яка останніми роками розв'язує проблему дефіциту кадрів переважно за рахунок українців, багато хто незадоволений масовим напливом трудових мігрантів. Через них, мовляв, роботодавці не поспішають підвищувати зарплати, чого вимагають поляки. Крім того, в сусідній країні не менш сильно, ніж в Україні, стурбовані поверненням поляків, які виїхали на заробітки. Плюс в Польщі теж є безробіття, хоча і низьке, на рівні 5%.

«Якими будуть зміни в міграційній політиці Польщі та чи будуть вони взагалі, насправді сказати зараз важко — поки немає жодної конкретної інформації. Що зрозуміло точно, Польща зацікавлена в зрівнянні внутрішнього ринку праці та працевлаштуванні передусім своїх громадян. Згідно з офіційними даними, в Польщі налічується 850 тис. безробітних. Водночас там працюють від 800 тис. до 1 млн трудових мігрантів з України», — описує ситуацію директор логістичної компанії «ZAMMLER POLSKA Sp. z oo» Олег Рачов.

Офіційні особи Польщі констатують: без трудових мігрантів Польщі не вдасться реалізовувати свої плани економрозвитку. Адже самі поляки вельми неохоче йдуть на низькооплачувану роботу, на які, як правило, беруть гастарбайтерів з інших країн. Та й ставлення до роботи у місцевих жителів і трудових мігрантів різне.

«На практиці часто роботодавці охочіше беруть на роботу українців. Розповім на прикладі нашого бізнесу. Ми відкрили представництво нашої української компанії в Польщі 2014 року. Тоді 90% персоналу були поляки. Зараз у нас в штаті 98% українців, у більшості з них — тимчасові дозволи на роботу, які ми постійно оновлюємо (повинен сказати, що поляки завжди дуже уважно і ретельно підходять до видачі дозволів на роботу, будь то на сезонну або на довгострокову). Як роботодавці ми зацікавлені в наших працівниках, адже українці добре відомі своєю працьовитістю, і часто це проявляється готовністю працювати понаднормово, аби робота була виконана. Тоді як у поляків є чітке розуміння їх робочого часу: робочий день — з 8 до 16 або 17 годин, вихідні — в колі сім'ї. Потрібно залишитися довше — домовляйтеся і оплачуйте за підвищеними тарифами», — розповідає Олег Рачов.

Найближчими роками потреба Польщі в трудових мігрантах тільки зростатиме. За деякими підрахунками, 2030 року Польща потребуватиме 4 млн додаткових працівників. Торік на суд громадськості був представлений проєкт нової міграційної стратегії, і в ній пропонувалося істотно розширити перелік країн, звідки Польща зможе приймати трудових мігрантів (Білорусь, В'єтнам, Індія і т.д.). Цей документ тоді викликав багато критики, ймовірно, тому робота над стратегією ведеться досі.

При цьому, прагнучи заспокоїти населення, польський уряд систематично підвищує мінімальну заробітну плату і вводить все нові і нові податкові та соціальні преференції для своїх громадян. Так, з 1 січня мінімальна зарплата в Польщі підвищилася вельми відчутно: з 2250 злотих до 2600 (на 15%), або до 17 злотих на годину. А до 2024 року, як очікується, вона становитиме вже 4000 злотих. Однак поляки все одно незадоволені: порівняно з розвиненішими країнами ЄС плата за працю в Польщі все одно залишається на досить низькому рівні, тому молодь і люди активного віку, як і раніше, їдуть до інших країн на заробітки.
Полякам зручні ті, хто трудиться понад норму

Останнім часом темпи припливу українців до Польщі знижуються. Вони не скорочуються, але відсоток приросту числа мігрантів став значно менше. Якщо в 2014—2016 роках, за інформацією польських експертів, він становив десятки відсотків на рік, то тепер — лише 3−4%.

Одна з причин — зміцнення нашої гривні. «Українська гривня зміцнилася проти злотого на 9,2% 2018 року і ще на 18,6 відсотка — 2019 року. Таким чином, з точки зору українців, зарплата впала майже на 30 відсотків», — порахував сайт money.pl.

На початку 2020-го гривня стала здавати позиції. Ця обставина в поєднанні зі зростанням мінімальної зарплати в Польщі могло б пожвавити потоки «заробітчан» до Польщі. Але через кілька тижнів свої кордони для трудових мігрантів не з країн ЄС відкриє Німеччина, де мінімальна зарплата більше, ніж в Польщі. Тому польські експерти очікують, що з 900 тис. українських робітників в Польщі близько 400 тис. можуть перебратися до Німеччини. І вже зараз говорять про те, що заманювати нових робочих Польщі доведеться хіба що за допомогою різних соціальних «плюшок».

Українські експерти вважають, що в будь-якому випадку, навіть після появи нової міграційної стратегії, поляки кликатимуть до себе українців.

«Ринок Польщі гостро потребує українських працівників з низькими, за європейськими мірками, зарплатними очікуваннями і готовністю працювати понад норму на непрестижних, з точки зору поляків, роботах. І сьогодні дефіцит в 1 млн робочих рук (а за деякими оцінками — до 2 млн) полякам закривати ніким, крім як за допомогою наших співгромадян. Не забуваємо, що в березні поточного року Німеччина лібералізує умови для трудових мігрантів — щоправда, переважно в сфері обслуговування і догляду за людьми похилого віку. З урахуванням суттєвої різниці в зарплатах (в середньому вище в 2,5 раза), частина українських трудових мігрантів з польського ринку переорієнтуються на німецький. Адже там спостерігається аналогічний польському дефіцит робочих рук — приблизно в 1,2 млн осіб», — говорить HR-директор компанії EDS-Engineering Валентина Пучка.

Україні теж доведеться піднімати зарплати

Наша країна, незважаючи на гострий дефіцит кадрів, викликаний як природною демографічною ситуацією, так і трудовою міграцією, поки не відкриває кордони для припливу робочої сили ззовні. А значить, утримати людей працездатного віку вона зможе єдиним способом: підвищуючи зарплати до європейського рівня.

«Звичайно, українці їдуть до Польщі за кращими заробітками. Наприклад, зараз в нашій компанії в Польщі мінімальна зарплата офісного працівника — 1000 євро (брутто), мінімальна зарплата водія — 1500 євро (брутто). Тобто зарплати на порядок вище, ніж в Україні на аналогічних позиціях. І поки буде так, потік мігрантів з України до Польщі не припиниться, а ситуація істотно не зміниться ні на польському, ні на українському ринку праці», — прогнозує Олег Рачов.

Валентина Пучка говорить про перспективи зростання зарплат в Україні. Однак вважає, що економіці користі це не принесе.

«Стосовно ринку праці України, то реакція буде класичною: роботодавці будуть змушені в черговий раз підвищувати заробітну плату в прагненні утримати кваліфікованих фахівців в країні. Але без підвищення рівня продуктивності праці це не дозволить бізнесу розвиватися тими темпами, які б дозволили збільшувати ВВП і водночас скорочувати наше відставання від країн Західної Європи», — говорить вона.