Таємниця усмішки Джоконди

12.08.2013, 01:05
22.6K

Якщо ви були у Парижі і не бачили “Мони Лізи” — вважайте, що даремно туди їздили. “Джоконда” — один із найзагадковіших портретів в історії світового живопису. Кого зобразив на картині Леонардо да Вінчі? Самого себе? Коханку, що “пожирає” його очима? Вагітну жінку, погляд якої заглиблений у себе? Чому так довго створював цей шедевр (за однією з версій — 16 років)? А головне, як йому вдалося домогтися оптичної ілюзії — Мона Ліза і фліртує, і ображається, і задумливо дивиться кудись у далечінь, і насміхається, і злиться, і ніжно “обіймає” поглядом?

Увесь СПЕКТР емоцій, які тільки може виразити людина, “кодується” у її загадковій усмішці. Один американський отоларинголог авторитетно заявив: “У панянки, зображеній на картині, — параліч лицьового нерва!” А його колега-стоматолог висунув більш оригінальну версію: “Джоконда так специфічно усміхається, бо... не має передніх зубів”.

У якому би кінці зали не стояли, Мона Ліза неодмінно зустрінеться з вами поглядом. Роздивитися загадкову красуню впритул неможливо — стає на заваді парапет і куленепробивне скло. Та й підійти ближче складно — біля Джоконди товпляться десятки туристів.

Перш ніж її сфотографувала, мені двічі штрикнули ліктем під ребра та гепнули по голові планшетом. І ось, нарешті, вдалося зробити два кадри простенькою “мильничкою” — зате скільки щастя! Планувала, що одну зі світлин видалю. Знімки ж — ідентичні. Та коли переглядала їх на комп’ютері, помітила, що усмішки на двох фотографіях відрізняються. Чи це тільки здалося? “Якщо подивитися в очі Джоконди або спробувати охопити поглядом усе її обличчя, вона вам усміхнеться. Як тільки сфокусуєтеся на губах, усмішка зникне з її лиця”, — таке пояснення дають ней-рофізіологи з Гарвардського університету. Чи все-таки тут не обійшлося без магії?

Фото автора Париж, Франція