Тариф «Львівгазу» на розподіл газу є збитковим

Основним джерелом збитків для компанії є виробничо-технологічні втрати (ВТВ). Відповідно до чинного законодавства, їх обсяги затверджуються Міненерговугіллям відповідно до розрахунків газорозподільних компаній. Оператори ГРМ здійснюють їх, керуючись наказами профільного міністерства. Для ПАТ «Львівгаз» затверджено 78,4 млн куб м.

Однак через занижену вартість газу для ВТВ в тарифі, газорозподільні компанії, які змушені купувати в Укртрансгазу послугу з балансування газу, роблять це по завищеній ціні. Середня вартість цієї послуги в минулому році склала 11 187 грн/тис куб м. Відтак, газорозподільна компанія змогла придбати лише 50 млн куб м газу.

При цьому, від 2016 року суттєво зросли інші статті витрат. Мінімальна заробітна плата зросла з 1 378 грн. до 4 173 грн., вартість дизельного пального на АЗС зросла з початку 2016 року з 16,82 грн/літр до 28 грн/літр станом на початок березня 2019 року. Індекс інфляції за той же період склав більше 35%, а індекс цін виробників промислової продукції зріс більше ніж на 66%.

«НКРЕКП впродовж останніх років послідовно формував нормативну базу, яка передбачає приведення газу до стандартних умов. Зокрема, вимога про приведення обсягів природного газу до стандартних умов міститься в Кодексі газорозподільних систем, типовому договорі на розподіл, а також в договорі постачання газу побутовим споживачам. Відтак, перевірки НКРЕКП щодо облгазів, з цього приводу, виглядають як рекламна кампанія. Регулятор підійшов до цього питання з чисто формальної точки зору. Усі акти перевірок однакові, як брати-близнюки. Якщо хтось справді піклується про споживача, потрібно змінювати законодавство, а не погрожувати перевірками і штрафами», — зазначив Голова Правління ПАТ «Львівгаз» Юрій Войсович.

Голова НКРЕКП нещодавно виступила з ініціативою зміни стандартних умов. В Регуляторній комісії пропонують відмовитись від «газпромівських» 20 градусів за Цельсієм до 0 градусів за Цельсієм, які прийняті в європейських країнах. Нагадаємо, що Європейське енергетичне співтовариство також пропонувало Україні змінити цей стандарт. Це дозволило б практично нівелювати коефіцієнти для кінцевого споживача, які б були близькими до одиниці.

Більшість лічильників, котрі встановлені у споживачів, рахують об’єм газу в робочих умовах — без корекції температури та тиску. Для того аби врахувати «температурну» різницю і застосовуються коефіцієнти. Взимку використовуються коефіцієнти більші за одиницю і відповідно рахунок за газ буде вищим, а влітку — навпаки.

Розмір коефіцієнту залежить від місяця року, області, в якій проживає абонент та місцезнаходження лічильника. Навіть відстань до лічильника від входу в приміщення має значення. Тому коефіцієнти можуть відрізнятись у споживачів з ідентичним обладнанням, котрі проживають в однакових будинках.

«На жаль, побутові споживачі газу стали заручниками незавершених реформ в енергетичному секторі. Адже нинішні дії НКРЕКП та Нафтогазу є несправедливими по відношенню до споживачів. Виходить, що одні платять за інших. Наприклад, в одного споживача лічильник стоїть на вулиці, і на морозі обсяг газу, який він споживає зменшується. В той же час, в інших споживачів, лічильники стоять в квартирах і до них газ надходить за вищої температури. І він (газ), відповідно, не стискається так сильно, як у споживачів, в котрих лічильник стоїть на вулиці. Виходить, що з логіки НКРЕКП та Нафтогазу — ті в кого лічильник стоїть в квартирі мають сплачувати за тих, у кого лічильник встановлений на вулиці. Для того, щоб вирівняти ситуацію і поставити споживачів в однакові умови, для споживачів, в котрих лічильники стоять на вулиці встановлені вищі коефіцієнти. В 2015 році після прийняття закону „Про ринок природного газу“ планувався перехід до оплати за газ в енергоодиницях. Це дозволило б зняти всі питання про коефіцієнти та якість газу. І люди платили б тільки за ту енергію, котру спожили, а не за куби. Однак цього так і не відбулося», — додав Юрій Войсович.

Інфомаційна довідка:

ПАТ «Львівгаз» — компанія, яка займається розподілом природного газу через розподільчі газопроводи на території Львівської області. Це найстаріше вітчизняне підприємство у своїй галузі, а також одне з найбільших за рівнем газифікації. Щороку компанія транспортує приблизно 1,5 мільярдів кубометрів природного газу до споживачів Львівщини. Природний газ потрапляє до споживачів Львівщини через розподільчі мережі ПАТ «Львівгаз». Загальна довжина розподільних газопроводів в області становить 24 712,284 км, з яких розподільні 16 638,736 км, та газопроводи-вводи 8 073,548 км. Регулювання тиску газу здійснюється за допомогою 4 267 газорегуляторних пунктів та 72 781 будинкових регуляторів.