Сьогодні виповнилося 110 років від дня народження художниці Марії Примаченко

Про це Укрінформу розповіла куратор проекту і науковець музею — Олена Шестакова.

«У 1935 році тут організували майстерні для народних майстрів, куди Марія Примаченко приїхала за рекомендацією художниці Тетяни Флору, яка свого часу побачила на базарі її вишиті рушники», — сказала вона.

За словами кураторки, Примаченко починала з вишивки — в кінці 1920-х — на початку 1930-х років працювала в селі Іванків у вишивальній артілі, але вишивала не лише по готових ескізах, а створювала власні, вносячи у вишивки свою індивідуальність.

«Спочатку це були експериментальні майстерні, потім школа для народних майстрів, на основі якого створили Інститут Бойчука. Марія Примаченко навчалась у майстернях кілька років, жила тут на повному пансіоні, а паралельно вчилась і працювала», — додала дослідниця, яка понад 40 років вивчає творчість української майстрині.

З іменем художниці пов’язано багато легенд — від дати народження, (раніше його відзначали 30 грудня, а тепер — святкуємо 12 січня), до її прізвища (є дві версії — Примаченко і Приймаченко).

«Вона цікава особистість і має право на ці легенди, — вважає Шестакова, — Щодо прізвища — ми говоримо тільки Примаченко, оскільки на всіх роботах та листах, які вона підписувала своєю рукою, вказаний саме такий варіант. Після отримання нею премії Тараса Шевченка вийшла стаття, де порушується тема правильності вживання прізвища. Її автор пише, що її батька взяли в прийми, але місцеві, спрощуючи звуки, вимовляють „примак“ замість „приймак“. Але бульвар в Києві — імені Приймаченко», — додала кураторка.

За її словами, наразі у музею українського народного декоративного мистецтва велика колекція робіт художниці, яка налічує близько 650 одиниць — декоративний розпис, ескізи, декоративні панно.

«Музей робить все для того, що Марію Примаченко знали у світі. Ми експонуємо її, як жодного іншого художника, тому що маємо дуже велику колекцію її творів і нам щоразу хочеться показати її роботи якнайкраще.

З 1936 року по всьому світу пройшло понад 105 виставок — групових і персональних. Роботи Примаченко побували в Японії, Австрії, Швеції, Данії, її роботи возили до Монреалю та двічі до Парижу. Ще 40 років тому її роботи не визнавали, говорили, що так може намалювати і дитина. Зараз подібних питань не виникає, оскільки світ визнав, що це геніальна художниця, яка володіла лінією, кольором, ритмом, та мала в основі своєї творчості потужні традиції, — розповіла Шестакова і додала, що художниця була великою фантазеркою і дуже трудолюбивою людиною. «Марія була обмежена в русі через те, що в дитинстві перехворіла на поліомієліт і погано ходила, але ставилася до життя по-філософськи, була оптимісткою, та попри всі негаразди, реалізовувала свої цілі», — сказала Шестакова.

На виставці «Марія Примаченко. Фантасмагорії» показано всі періоди її творчості — від ранніх років до 1980-х, завдяки чому можна побачити, як розвивалась художниця, як формувався її стиль, що її цікавило, як вона знаходила візуальні рішення, простежити трансформації її фантазій — звірів та квітів. Адже, спочатку вона малювала аквареллю, потім перейшла на гуаш, збільшила формат малюнків і почала додавати кольорове тло. Її роботи яскраві та сонячні, хоча в її сюжетах також можна побачити і смуток. Вона зверталась до теми війни, боролась за мир. У 70-х роках почала писати присвяти на зворотах картин — вчителям, шахтарям, лікарям, космонавтам. Є робота, в якій вона звертається до американського президента Рональда Рейгана з проханням запобігти атомній війні.

Виставка «Марія Примаченко. Фантасмагорії» триватиме у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва до 25 березня.