«Готовий хоч зараз взяти автомат і йти на передову!»

Від учорашнього понеділка в Україні розпочато великомасштабні збори резервістів і військовозобов’язаних. Вони напряму пов’язані з оголошенням у 10 областях воєнного стану, покликані провести додатковий вишкіл захисників країни в умовах нових проявів агресивної поведінки Росії, зокрема, у Керченській протоці.

Кількість осіб, викликаних на вій­ськові збори, не повідомляється. Воно й зрозуміло — ворог не пови­нен знати наш мобілізаційний потенціал і те, чого його навчатимуть. Але відомо, що повістки надійшли у домівки учасни­ків АТО, за плечима яких чотири роки війни. До того ж викликали не всіх підряд, а носіїв певних спеціальностей. Мобілі­зацію у Міноборони не планують. Вона можлива лише у випадку повномасштаб­ної війни з боку Росії…

Ті резервісти, які проходитимуть під­готовку у складі бригад, проведуть на по­лігонах 15 діб. У навчальних центрах курс перепідготовки триватиме 20 діб. Крім того, на території прикордонних Вінниць­кої, Луганської, Донецької, Запорізь­кої, Миколаївської, Херсонської, Одесь­кої, Сумської, Харківської, Чернігівської областей, а також у районах, приле­глих до Азовсько-Чорноморської аквато­рії, проведуть масові 10-добові збори із військовозобов’язаними територіальної оборони. До католицького Різдва, запев­нили у Міноборони, всі резервісти повинні повернутися додому.

Як заявляв президент України Пе­тро Порошенко, після збройного напа­ду російських військових на українських моряків у Керченській протоці бага­то ветеранів бойових дій звернулися у військкомати — готові були знову стати на захист країни. «Маємо випадки, коли до військкомату запросили 30 бійців, а при­йшло 165!» — сказав глава держави.

Утім, дехто з викликаних вважає за­йвим проходити навчальні збори резер­вістів -уже рветься туди, де зараз гаряче. Вважає, що так буде краще для країни. З одним із таких патріотів, героїв однієї з наших публікацій чотирирічної давності, батьком трьох дітей (назвемо його Анто­ном), спілкувався кореспондент «Висо­кого Замку».

— Вишкіл потрібен молодим. І тим вій­ськовим чинушам, які відсиджувалися у штабах і у тилу. А для мене і моїх побрати­мів, які вже понюхали пороху, які що таке війна, знають не з підручників, заняття на полігоні, у навчальних класах — дарем­на трата часу. Ми все це вже проходи­ли на передовій. Готовий хоч зараз взя­ти до руки автомат — і йти на «нуль». Тобто на лінію зіткнення з ворогом. І воювати з ним готовий до переможного кінця. Тре­ба нарешті ставити крапку у цій війні. Я не хочу, щоб вона заважала моїй сім’ї…