Росія приховує докази з Аушвіцу

Газета „Nasz Dziennik” нагадує, що Росія з часів Другої світової війни приховує архіви та предмети з концентраційного табору Аушвіц. Серед них – документи та речі жертв Голокосту.

Газета вказує, що ще 2014 року міністерство культури та народної спадщини Польщі скерувало три реституційні звернення щодо предметів, забраних 1945 року з концтабору Аушвіц. Вони й досі перебувають на території Росії, маючи високу історичну цінність.

Росіяни вступили на територію табору 27 січня 1945 року. Задовго до цього німці, знаючи про поразки на східному фронті, взялися до ліквідації Аушвіцу, аби приховати сліди злочинів. Вивозили та знищували документи табору смерті, живих в’язнів перевозили углиб ІІІ Рейху і винищували вже там. В Аушвіці висадили у повітря крематорії, а також підпалили комплекс складів з особистими речами ув’язнених. На момент входу до табору солдатів І Українського фронту, на його території перебувало усього 7,5 тисяч в’язнів. А назагал у концентраційному таборі сиділи близько 1,2 мільйона євреїв, 150 тисяч поляків, 23 тисячі ромів та майже 12 тисяч радянських військовополонених.

Червона армія під час звільнення Аушвіцу забрала документи німецької залоги, яка дислокувалася у таборі. Архіви, яких нацистам не вдалося знищити, перейшли до НКВД або радянській комісії, яка займалася вивченням воєнних злочинів. Відтак вони потрапили до трьої російських архівів: Державного Військового архіву, Архіву Російської Федерації у Москві та Музею військової медицини у Санкт-Петербурзі. Міністерство культури Польщі безрезультатно намагається повернути матеріали до музею Аушвіцу, який тепер функціонує на території колишнього концтабору.

У Радянський Союз потрапили не тільки важливі історичні документи, але й особисті речі в’язнів. Червоноармійці забрали також частину предметів, які були знаряддями тортур, і навіть такі макабричні докази злочинів як людське волосся чи зуби.