«Не можу просто так сідати за роботу — спочатку маю назбирати, ніби у скриньку, емоції»

Виставка «Моя космографія» відомої мисткині Наталії Євдокименко-Проданчук зібрала у Палаці Потоцьких стільки люду, що у просторих залах не було, як кажуть, де яблуку впасти.

Побачити унікальні роботи художниці прийшли мистецтвознавці, шанувальники її творчості, друзі і родина. А тут справді є на що подивитися, бо кожна робота майстрині просякнута світлом, оскільки поєднує у собі безліч давніх вселенських символів, над якими ми не так часто замислюємося.

За словами завідувачки відділу наукової роботи Палацу Потоцьких Аліси Федосєєвої, представлені твори реалізують одну з ключових місій мистецтва — через естетичну трансформацію реальності дарувати людині віру, надію, радість, тишу, спокій і тепло.

А професор Роман Яців розповів, що виставка стала для нього несподіванкою. За словами пана Яціва, художниця працює з надзвичайно складними субстанціями, які мають метафізичний вимір і не піддаються простому поділу на традицію, ідентичність чи локальні знакові системи.

У власному розумінні космографії Наталія Євдокименко-Проданчук наповнює структуру художнього «космосу» ціннісними посилами — любов’ю, духовним світлом, тими елементами, що формують людськість.

Доктор мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв України Ростислав Шмагало розповів, що прийшов до залів Палацу Потоцьких ще до офіційного відкриття, аби зосереджено пережити представлені роботи. За його словами, виставка має особливе «випромінювання», що виникає тоді, коли від автора говорить душа мовою високого професіоналізму. створюючи простір тиші, споглядання і внутрішнього діалогу.

Про те, як довго працювала над створенням картин, Наталія Євдокименко-Проданчук розповіла журналістці «ВЗ».

— Мабуть, важко наперед було спрогнозувати, скільки робіт маю представити на виставці, але якось так само собою вийшло, що вмістили 50 робіт, — каже пані Наталія. — Мої роботи дуже активні, бо кожна робота — ціла історія, тому ми їх розмістили таким чином, щоб кожна читалася окремо.

— Виставка називається «Моя космографія». Чому?

— Техніку, у якій працюю, я винайшла ще тоді, коли мої діти були маленькими. Розписувала маркер на полотні, мені це сподобалося. За освітою я — модельєр, тож не дивно, що вдома було повно тканин. Тоді зрозуміла, що на полотні можна малювати. Спочатку малювала маркерами, іноді кульковими ручками. Потім знайшла для себе ось цю блискучу структуру, що стала для мене, як посил енергії. Чому «космографія»? Бо у космосі усе керується енергією — енергія Сонця, енергія Землі, Місяць має свою енергію і свій вплив. Я дуже люблю прадавню культуру трипільців, що припала мені до душі ще у студентські роки. Колись сиділа в архівах, писала наукові статті про народне вбрання. Так вже сталося, що по житті у мене йде переплетення енергії Всесвіту — нашої планети — вітер, пори року. І я зрозуміла — чому. Бо наші предки були неймовірними спостерігачами. Вони спостерігали, як стоять зорі, коли спадаючий місяць, коли наростаючий, а жили вони з ритмами землі, що свідчить про те, чому наші козаки йшли Чумацьким шляхом, орієнтуючись на зорі. А на жінок казали — відьми. Бо відьма — це жінка, яка відає, знає більше, ніж інші. От я і живу з тими енергіями Землі, страшенно люблю ходити босоніж по траві, обожнюю шум дощу, вітру, моря… Усі ці стихії мене захоплюють.

— Ваші роботи — поєднання вишивки і малювання?

— Там нема жодної вишивки. Це все мальоване. Повторюся — моя авторська техніка — велюр на картоні. Але кожна робота мальована від душі. Тут є зв’язок з нашими предками, з нашим родом. Чому наші предки малювали дерево роду, дерево життя? Дерево має коріння — а це фундамент, пожива. Ми маємо знати, чим жили наші предки, що вони мали — власне, цей фундамент і дає нам силу і опору. Тоді ми маємо поживу, щоб ми росли, як стовбур, а наші діти-квіти продовжили життя.

— Як довго працюєте над створенням однієї картини?

— Не можу просто так сідати за роботу. Спочатку маю назбирати ніби у скриньку емоції. Мене наповнюють подорожі. Усі емоції ніби зберігаю, а тоді приступаю до створення роботи. Тому назва моїх робіт — енергетичні картини. Кожна лінія, кожен дотик — зі змістом Трипільської культури, яку дали нам предки, де є знаки добробуту, здоров’я, врожаю. Колись у мене було інтуїтивне мистецтво. Зараз мої роботи — глибокі, філософські. Назбирую композиційний зміст плюс внутрішній зміст. Має бути філософія — про що ця робота. Працюю над картиною кілька тижнів — усе залежить від величини. Але я не працюю по дві години на день. Якщо працюю, то цілий день. Іноді не йде думка, тоді відставляю. А іноді, коли робота завершена, навіть можузняти з рами, бо бачу, що там чогось бракує…