«Де би не була за кордоном, купувала фігурки для майбутніх шопок»

Місто Лева здавна славилося різдвяними шопками — від церковних до вуличних, від класичних до авангардних. Але та, яку я побачила, — особлива. Поєднує традиції і сучасні декоративні рішення, ручну працю та технології, містичність свята і домашній затишок… На площі Соборній, просто навпроти барокової церкви Святого Андрія, з’явилася шопка, яка вже стала маленькою сенсацією. Шопка виглядає так, ніби ожила одна зі стародавніх різдвяних історій…

У вітрині магазину інсталяція такої краси, що перехожі сповільнюють крок, повертаються, фотографують. Як, зрештою, повернулася і я, коли бігла у редакційних справах. Дехто фотографує її з дітьми, інші просто стоять кілька хвилин мовчки, милуючись. У соцмережах цю композицію назвали «найгарнішою шопкою Львова» і «кращою за деякі музейні експозиції».

Усередині шопки — мініатюрний Вифлеєм, майстерно вирізьблений із дерева, з тонкими, майже ювелірними акцентами: дахами, складками тканини на одягу пастухів… Ніжно-золотаве підсвічування створює враження, що нічне небо в мініатюрі світиться власною зорею.

Особливе захоплення викликають обличчя фігурок. Не схожі на серійні пластикові мініатюри — у кожній відчувається характер: щирість пастуха, материнська зосередженість Марії… Церква Святого Андрія навпроти, з її монументальністю і багатовіковим спокоєм, ніби створює місток між великим сакральним світом та маленькою, але промовистою сценою у вітрині.

Я була переконана, що над створенням цієї шопки працювала ціла команда майстрів. Яким же було моє здивування, коли я довідалася, що шопку зробила одна людина — власниця крамниці Галина Савка.

Запитую у продавців, де можу побачити пані Галину. Кажуть, саме працює над створенням шопки у вітрині іншого магазину, на вулиці Володимира Великого. Я застала власницю й директорку мережі магазинів «Злата» Галину Савку біля широченної вітрини. Прискіпливо дивилася з вулиці, чи всі персонажі з Вифлеєму «на своєму місці». Може, десь бракує світла, може, трішечки більше Україну сніжком притрусити…

— Цього року рівно 20 років, як ми першу шопку поставили — у вітрині магазину на Беринди, — каже пані Галина. — Ми вдома ставили і шопку, і ялинку. Для дому ми першу шопку купили у Польщі. З роками йшло розуміння, що основний атрибут свята — це шопка. Бо та ясність і то світло на Різдво йде саме від шопки. Пригадуєте, як колись колядували наші батьки: «Чудуються, що ся діє! Чи свитає, чи не дніє! Явленія сего не розуміли…». Фактично, найтемніший день у році народжує світло, яке йде від народження Христа. Та й відлік часу йде від Різдва Христового.

Пані Галина усміхається, згадуючи, що, маючи море кредитів, пішла ставити на Беринди першу шопку. Почула, що оголосили конкурс на найкращу вітрину. Це був 2005 рік.

— Я вирішила ставити не ялинку з гірляндами, а саме шопку, — каже пані Галина. — Колежанка сказала, що бачила у магазині на Валовій шопку. Кажу: бери з каси гроші і біжи купуй, поки її не забрали. Та шопочка була така маленька — Свята родина, Ісус народився і три царі. Ми її цьогоріч поставили на площі Соборній, але ж скільки всього доповнили. Звісно, там уже і хатинка інша, і піцерія приїхала, і діти на гойдалці.

— Але тоді та шопка вам ще й перемогу принесла?

— Ну так, ми до тієї шопки доклали максимум зусиль. Чоловік їздив до лісу збирати кору, щоб дах накрити. Потім не знали, з чого маємо зробити землю. Купили у магазині темну підкладочну тканину і таку ж світлу. Вийшла темна і світла земля коричневого кольору. Пригадую, був сильний мороз, пів вікна запітніло, наших царів не видно з вулиці - тільки шопка трохи світиться зверху. Так, ми тоді отримали премію, бо наша шопка вийшла найкращою у місті. А якщо чесно, ми єдині у місті поставили шопку. Бо всі інші робили новорічні інсталяції, а не різдвяні.

Потім почали з’являтися і в інших магазинах пані Галини різдвяні шопки. І жодна не схожа на іншу, хоча й створені на одну тему — народження Ісуса Христа. Від пані Галини взяли приклад і сестра у Шептицькому ставити шопку у вітрині магазину, і покійний брат. Ба більше: приклад Галини Савки «заразив» багатьох друзів і знайомих, бо тепер усі вони ставлять у помешканні шопку, а ялинку — як додаток до неї. І діти пані Галини давно декорують помешкання шопками.

— А чому саме шопка?

— Не тому, що це традиція. Насамперед це віра. Повірте, ніяка ялинка не викликає тих емоцій, які викликає шопка. А якщо її поставити з любов’ю, тоді це справді шедевр. То сіно, ті пастухи, звірята, коли у кожну річ вкладено душу, — усе свідчить про нашу віру. Особливо, коли з родиною клякнути перед шопкою, помолитися — це і є Різдво. Свята родина символізує нашу родину. Бо Різдво і є родинним святом.

— Які нагороди отримували за перемогу у конкурсах різдвяної вітрини?

— Нагород і премій було багато. Але однією з найцінніших була вервиця. Ми завжди намагалися поставити шопку
23 грудня. Люди йшли на пастерку до римо-католицької катедри і зупинялися біля нашої шопки. А ще заходили у магазин і дякували. А одного разу прийшла черниця, яка подарувала нам з Ватикану срібну вервицю за прославу Різдва.

— Пані Галино, де берете фігурки для шопки?

— Колись їздили до Польщі по товар — там купували. От слон, який є в композиції, багач на верблюді - ці статуетки ми привезли з Польщі. Це не китайське виробництво. Їздили в Італію кататися на лижах, і звідти привезли оленів. Де би я не була за кордоном, завжди купувала якісь фігурки для майбутніх шопок. Та й в Україні, коли заходжу у магазин декору, ніколи не виходжу з порожніми руками.

— Чи повторюються шопки?

— Ніколи. Щось додаємо, щось доробляємо, щось забираємо. Усе робимо власноруч. От, до прикладу, придбала нову фігурку і думаю, який сюжет маю для неї придумати. Але, мабуть, є Боже провидіння, коли починаєш працювати, а шопка якось робиться крок за кроком. Бо ставиш шопку на славу Божу і на радість людям. За 20 років ми жодного разу не пропустили прикрашання різдвяних вітрин. Навіть ковід нам не став на заваді, як і велика війна, і блекаути. Вимикають світло, а наша шопка світить від генераторів.

— У ваших сюжетах є і гойдалка, і піцерія, що ніби й не мають відношення до різдвяної шопки?

— Чому ж? Коли Ісус Христос народився у Вифлеємі, прибігли пастухи, побачили світло… Але це все бачила і знала лише та околиця, де відбулося народження Христа. А решта світу жила своїм життям — хтось дітей купав, хтось прав речі, хтось готував вечерю, а хтось працював на полі… Тому і шопка наша жива. Але центром має бути народження Божого Дитятка, біля нього Свята родина і три царі. А решта все як у житті…

— Фігурки, які купуєте, коштують не три копійки…

— Так, навіть за 10 євро не купиш. Але є розуміння того, що це я роблю на славу Божу і на радість людям. От гляньте: щойно завершила збирати шопку, а біля неї вже стільки мамочок з дітками фотографуються. А ще дякую Богові, що маю таку можливість їх купувати. Та ми не лише у вітринах магазинів ставимо шопки, а й у сиротинцях. Щороку ставимо не менше ніж 12 шопок. Мої діти давно ставлять шопки, ялинку можуть збоку поставити чи всередину шопки. Зрештою, і наші друзі також тепер ставлять шопки. Бо Різдво — свято родинне. Шопка символізує тепло і родинний затишок…