Чудо воскресіння в театрі «Воскресіння»

​"Ярослав Федоришин (засновник театру «Воскресіння», який помер в березні 2020 року. — Л. П.) мій близький друг, — розповів кореспондентці «ВЗ» Станіслав Мойсеєв. — У множах фестивалю «Золотий Лев» я багато років привозив до Львова свої вистави з Києва. І тепер я вирішив цю постановку присвятити пам’яті Ярослава, підтримати театр. Я прийняв запрошення театру. Обрав незаслужено забуту драму Моріса Метерлінка «Чудо святого Антонія». Мені цікаво це було пов’язати з Ярославом Федоришиним, тому що він був людиною, яка вірила в чудо — в чудо театру, в чудо спілкування між людьми. Він був потрясаючим медіумом, який зв’язував різних людей з різних країн між собою, створював таке поле дружби… Це про чудо, в яке ніхто не хоче вірити, тому що спільнота, люди, які живуть потребами виключно матеріальними, не вірять в те, що чудеса ще можливі. В цій п'єсі багато парадоксів, вона не тільки розважає, бо в ній є великий елемент комедійності, вона ще й примушує багато про що подумати".

​Хоча драма «Чудо святого Антонія» написана Метерлінком понад 120 років тому — у 1903-му, але моральні засади, закладені в ній, ніколи не втратять своєї актуальності.

​Сюжет оригінальний вже тим, що один з найулюбленіших християнських святих — святий Антоній (Петро Микитюк) приходить в дім померлої заможної літньої пані Гортензії (Олександр Чекмарьов) з метою повернути її до життя. Наївна і щира домашня робітниця Вірджинія (Наталя Лукашонок) впускає його і беззастережновірить, що це сам святий Антоній. Чого не скажеш про родичів померлої, які зібралися за поминальним столом, — пихатих багатіїв. Вони сприймають непроханого гостя як жебрака, намагаються спочатку його спровадити геть, потім підкупити, але зрештою розуміють, що найпростішим рішенням буде таки провести святого до покійниці.

​Щоб потрапити в кімнату, де в труні лежала мадемуазель Гортензія, персонажі вистави проводять глядачів в іншу залу (початок дійства відбувається на головній сцені театру «Воскресіння»). До слова, останнім часом став дуже популярним прийом мандрів від однієї локації до іншої впродовж вистави. Так звані імерсивні вистави вже не рідкість в сучасному театрі.

​Метафоричні два світи — земний і потойбічний — потребують переходу в прямому сенсі цього слова. Тут слід відмітити креативність підходу до сценографії художника Володимира Карашевського. А чорні костюми майже усіх персонажів, за винятком святого Антонія і Гортензії (ці двоє уже не належать земному світу живих), гармонійно доповнюють атмосферу начебто скорботної події, яка перетворюється на гротескну сатиру (костюми Анни Шкрогаль).

​Як відбувалося «таїнство» воскресіння покійниці, і чому зрештою святого Антонія заарештувала поліція, дивіться самі найближчим часом у театрі «Воскресіння».

​У новій постановці задіяна майже вся трупа театру. Вистава триває менше години, але відчуття таке, що значно довше. При тому жодного разу не виникало бажання глянути на годинник.

​Вистава несла і благодійну місію — відбувався збір коштів на інтернаціональний підрозділ ЗСУ, де несе службу провідна актриса театру «Воскресіння» Галина Стричак.

На аукціоні картину художниці Алли Вострякової «Тиха ніч» викупили за 20 000 грн.