Слова вплітає у музику

У стінах Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика відбувся особливий концерт під назвою «Не забудь», присвячений 82-річчю від дня народження видатного українського поета, перекладача, драматурга і пісняра Богдана Стельмаха. Захід зібрав шанувальників його творчості, митців, колег та молодь, яка лише відкриває для себе глибину слова, вплетеного у музику. Бо мета заходу — не лише вшанувати автора, а й нагадати молодому поколінню про культурне багатство, закладене у поетичній спадщині Богдана Стельмаха.

Богдан Стельмах народився 2 жовтня 1943 року на Львівщині. Ще в юності відчув поклик слова — і відтоді не зраджував йому. Закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка (філологічний факультет). Уже на початку 70-х його вірші почали звучати зі сцени, лунати по радіо та в піснях.

Найбільше його знають як пісняра, слова якого стали основою для понад 500 пісень, багато з яких — золотий фонд української естради. Його поезія глибока, але доступна, щемлива, але стримана, завжди чесна. Богдан Стельмах співпрацював з такими видатними українськими композиторами, як Ігор Білозір — саме з ним народилися такі безсмертні пісні, як «Не сип мені в очі печаль», «Мамина світлиця», «Пшеничне перевесло», «Відлуння твоїх кроків». З Мирославом Скориком разом створили «Білий цвіт», «Журавлиний край». Поет написав багато віршів на музику Володимира Івасюка, Ігоря Поклада, Олександра Злотника, Віктора Камінського… Пісні з його словами виконували Ніна Матвієнко, Віктор Морозов, Оксана Білозір, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук — ці голоси стали провідниками поезії Стельмаха до народу.

Крім поезії та пісень, Стельмах є автором кількох п'єс та лібрето до музичних вистав. Його драматургічні твори неодноразово ставилися на сценах українських театрів.

Концерт «Не забудь» у Львівській національній філармонії об'єднав покоління і став не лише даниною поваги, а й справжнім святом української пісні. Прозвучали знані й маловідомі пісні на його слова, а також нові обробки класичних творів. Виступали як знані митці, так і молоді виконавці, які надихаються творчістю Стельмаха.

З перших секунд Володимир Питель «запалив» зал «Пшеничним перевеслом». Хіба можна уявити концерт до дня народження Богдана Стельмаха, якщо у репертуарі нема «Світлиці»? Її слухачам подарував також Володимир Питель. У святі пісні взяв участь і відомий співак Павло Табаков. А через «Свічу» у виконанні сестер Юстини та Соломії Халавок плакав майже увесь зал…

Академічний ансамбль «Високий Замок» акомпанував багатьом артистам. У концерті виступали Анастасія Чубінська, Віталій Білан, Марія Стоколяс, Ольга Верхоляк, Йосифович Live, Ірина Доля…

Танцювальним обрамленням до багатьох виступів стали номери Театру «Життя» під керівництвом Ірини Мазур. Пані Ірина виступила і режисеркою свята «Не забудь».

— Тішуся з того, що пан Богдан був і автором, і ідеологом цього проєкту, — розповіла журналістці «ВЗ» Ірина Мазур. — Сам і назву придумав. Богдан Стельмах цим проєктом хотів вшанувати саме цих чотрирьох видатних композиторів, з якими приятелював, — Мирослава Скорика, Володимира Івасюка Ігоря Білозіра та Віктора Камінського. Пан Богдан дав перелік пісень, які хотів обов’язково почути. У проєкті були навіть пісні, які люди чули вперше. Усі артисти працювали з неймовірним ентузіазмом. А основною вимогою була та, щоб були залучені молоді люди, а не старше покоління. Пишаюся тим, що саме мене запросили стати режисеркою дійства, бо вже те, що ми живемо поряд з такою легендою — Богданом Стельмахом, надихає на створення чогось величного. Нам потрібно шанувати тих, хто з нами поряд, підтримувати і, якщо треба, допомагати.

Сам ювіляр зі сцени не виступав, сидів у залі серед глядачів. Скромний, глибокий і щирий, Богдан Стельмах подякував усім, хто був і залишається з ним у творчому і життєвому шляху. Поет вірить у силу слова. Але, як зауважила ведуча Ірина Доля, слово оживає тоді, коли його чує серце. І талановитий митець — художник слова Богдан Стельмах дякував усім, хто чув і буде чути його рядки.

У свої 82 Богдан Стельмах — активний, уважний до сучасності, відкритий до нового. Він продовжує писати, спілкуватися з молодими авторами, і лишається моральним авторитетом для багатьох. І справді — як звучало у концерті, головне — «не забудь». Не забудь слово, яке колись зцілювало душу. Не забудь голос, що кликав до правди. Не забудь пісню, в якій народ живе.

Фінальним акордом зазвучала «Нам не завадить чарочка вина» у виконанні «Піккардійців». А «Многая літа!» співав увесь зал…