Сто сорок одна сходинка вгору, аби побачити Львів з висоти під іншим кутом

Сорокаметрова вежа має сто сорок одну сходинку, багато років була занедбаною та «будинком» для голубів. Тепер стане однією з «фішок» туристичного Львова.

«Дві вежі органногого залу виконували різні функції - оборонні, функцію дзвіниці. На цю вежу ніхто ніколи не піднімався. Хіба що технічні працівники, — розповів для «ВЗ» керівник Львівського органного залу та культурний менеджер Тарас Демко.

— Звідти відкривається чудовий краєвид на різні сторони. Західна вежа цікава ще й тим, що у нашому концертному залі постійно звучить музика — репетиції, концерти, орган весь час звучить, виступ хору «Гомін», грає симфонічний оркестр Луганської філармонії, відбувається багато всього цікавого. І люди, піднімаючись наверх, можуть також чути те, що звучить у залі".

Журналістка «ВЗ» першою піднялася на західну вежу, аби насолодитися красивою панорамною Львова із зовсім іншого ракурсу.

А що із східною вежею органного залу?

Знайомство з культурно-туристичним місцем починаю із фойє, де експонують картини провідних митців. Зараз квиток на екскурсію в органний зал коштує 50 гривень. Та така екскурсія обмежується першим поверхом, де експонують чимало музичних інструментів та самим концертним залом.

Коли відкриють вежу, квиток подорожчає до 100 гривень. Тарас Демко каже, вежа матиме неабиякий попит, бо це нове місце споглядання міста з висоти пташиного польоту. Сто сорок одна сходинка вгору, аби побачити Львів з висоти під іншим кутом. Раніше Львів з висоти туристи могли побачити лише з вежі Ратуші, а до війни — з гори Високий Замок та вежі церкви Єлизавети і Ольги. А що із східною вежею органного залу? Тарас Демко пояснив, що в ній вмонтований орган, тож відкриття для туристів не можливе з технічних причин.

Зараз в галереї органного залу експонують роботи митця Олександра Родіна, який свого часу написав для Львівської опери балет «Соляріс».

Мій співрозмовник закликає львів'ян на експозицію Родіна, виставки тут змінюються щомісяця. Єдині незмінні експонати галереї - старовинні друкарські машинки, програвачі, музичні інструменти… Це особиста колекція органного залу. Тарас Демко каже, експонати надають органному залу своєрідної атмосфери, аби кожен відвідувач з головою поринув у культуру. Побачила тут неймовірні історичні розписи митця Яна Розена, які колись були під шаром настінної фарби, в радянські часи це була вбиральня. Кілька років тому керівництва органного залу перенесли туалети в інше місце. На місці старих вбиралень експонують вінтажний рояль та розписи Яна Розена.

«Фішка» концертного залу — сторічний орган. «Зараз добудовуємо четвертий мануал органу, це частина одного музичного інструменту, який є над сценою, — наголошує Тарас Демко. — За місяць-два він буде підключений. У Європі таких інструментів п’ять-шість».

Тарас Демко показує колекцію роялів у концертному залі, їх тут п’ятнадцять. У Львові ніде немає такої колекції. На вінтажних органах можна грати до чи після виступів артистів. Каже, після концертів глядачі не розходяться, багато хто грає на роялях. Тут лунають аплодисменти, як своєрідне продовження теплої атмосфери, яка панувала на концерті.

Панорамні екскурсії вкрай потрібні в нелегкий час війни

Після відвідин залу пан Тарас запрошує мене піднятися на вежу, заради цього я завітала в гості. Вхід на дерев’яну сходову клітку, яка веде до вежі замаскований. Двері відчиняють електроними ключами. Навідміну від сходинок вежі Ратуші, тут трохи ширший прохід і комфортніше просуватися. Коли піднімаєшся сходами, чути репетиції артистів органного залу. Це додає екскурсії певної магічності, плюс під класичну музику легше не думати про біль в ногах.

Запитую про ремонт вежі. Тарас Демко каже, щоби зробити вежу безпечною для туристів, довелося провести чималу роботу: відреставрували сходи та віконниці, укріпили старі дерев’яні перекриття та балки, відновили внутрішні стіни… «Це дуже стара вежа, яка була у поганому стані. — каже. — Виклик полягав ще і в тому, що є багато дерев’яних перекриттів, балок і там було доволі небезпечно.

За 5−7 хвилин я була на вежі. Побачити Львів можна не на відкритому майданчику, а із зачиненого вікна вежі. За кілька днів відкриють скло усіх вікон вежі, аби панораму Львова можна було побачити з різних сторін. Тут спокійно, затишно, можна помріяти… На мій погляд, такі екскурсії вкрай потрібні в нелегкий час війни, аби підняти моральний дух українців.