«Під час навчання „могоричів“ викладачам не давав»

У його освітньому портфелі дипломи, видані Українським державним університетом залізничного транспорту — спеціальність «Залізничний транспорт». У тому ж університеті отримав ще один диплом зі спеціальності «Якість, стандартизація та сертифікація», а також диплом Харківського національного університету ім. В. Каразіна («Публічне управління та адміністрування»), Українського державного університету науки і технологій («Транспортні технології»), НАУ «Харківський авіаційний інститут («Авіаційний транспорт» — «Технічне обслуговування повітряних суден і авіадвигунів») та Національної консерваторії мистецтв і ремесел (Париж, Франція) за спеціальністю «Залізничий транспорт» — «Менеджер з високошвидкісних залізничних систем».

Як пояснити таку тягу до знань? Журналістка «ВЗ» розпитала рекордсмена.

— Я працюю машиністом електровоза пасажирських поїздів у депо «Харків-головний», — каже пан Юрій. — Зараз проходжу навчання на третій клас кваліфікації. Ще 2022 року зрозумів, що працювати машиністом усе життя не хочу, хоча дуже люблю залізницю. Тому і надіслав заяви на вступ у кілька університетів. Чотири університети запросили мене на навчання. І я собі подумав: а чому б одночасно не спробувати вчитися в усіх чотирьох? До тих чотирьох наприкінці 2023-го я додав ще два навчальні заклади.

— І в усіх вчилися на «відмінно»?

— Поставив перед собою таку мету — вийти на рівень дипломів з відзнакою. Мої дипломи за фахом, тож поєднувати таке навчання і роботу — справжнє задоволення.

— В усіх університетах — заочна форма навчання?

— Один — денна форма, решта п’ять — заочна.

— Але ж за все треба платити…

— У 2022−2023 роках ціни на навчання не були високими. На стаціонарі отримував підвищену стипендію, якою покривав навчання в іншому університеті. Решта — моя заробітна плата. Якщо хочете запитати про «могоричі» чи ще якісь інші подяки викладачам, то такого у моєму навчанні не було. Я виконував на «відмінно» усі завдання і добре складав сесії.

— Серед інших дипломів у вас є диплом французької національної консерваторії мистецтв. Це як зрозуміти?

— Це дуже престижний навчальний заклад, але там є різні спеціальності. І однією з них є залізничний транспорт. Вчився я українською мовою, іспити складав з перекладачем у режимі онлайн.

— Шість вищих освіт. А що далі?

— Хочу продовжити навчання в аспірантурі, але також буду працювати. Всі добре знаємо, як потерпає залізниця від російських агресорів. Тож кваліфіковані залізничники — дуже потрібна ланка в Україні. Я зараз їжджу по всій нашій країні.

— За час війни, мабуть, різне траплялося у дорозі…

— Найважчий рік був, звісно, 2022-ий. Я ще тоді був помічником машиніста. Пригадую, була надзвичайно складна поїздка у Покровськ. Ми їхали з Харкова до Краматорська, потім на Лозову, далі - Покровськ, а звідти знову до Харкова. Безперервно я працював 36 годин. У цей найтяжчий рейс перевіз 18 вагонів, у яких було близько двох тисяч осіб. Звісно, ми і під обстріли потрапляли, особливо, коли доїжджали до Слов’янська, а це була друга-третя ночі… Знаєте, усі поїздки зараз складні, і може трапитися усе що завгодно. Але я переконаний: усе у нас буде добре!