«Я думала, що то — Боже сотворіння, а то — злодій каченят!» На Тернопільщині лелеки полюють на молодняк домашньої птиці
Жителі села Нараєва однойменної територіальної громади мають несподіваний клопіт: змушені оберігати своїх курчат, каченят не стільки від тхорів, яструбів, ворон, як від… бузьків. Саме вони влаштували справжнє полювання на свійську птицю. Вистежують її як на вигоні, пасовиськах, так і на подвір‘ях
Вхопив за шию і поніс у гніздо
Автор цих рядків зустрів розлючену пані Олю, колишнього продавця. Вказуючи пальцем на гніздо, що примостилося на покрівлі недобудованого торгового центру, вона скаржилася сусідці: «Я думала, що то — Боже сотворіння. А то — злодій! Серед білого дня вкрав підросле каченя. Вхопив за шию і поніс. Господиня сподівалася, що дожене і відбере. А бузьок полетів з ним до гнізда, до своїх дітей.
Але ж ми свою птицю вирощували не для них!»
Такі випадки — не рідкість. Крім жаб, ящірок, змій, бабок, коників-стрибунців, жучків, «білі птахи з чорною ознакою» охоче харчуються і більш габаритною їжею. На нетрадиційний корм переходять, коли бракує традиційного. Стається це зазвичай у спекотні сезони.
Кілька років тому «Високий Замок» писав про лелечі «облави» на молодняк домашньої птиці у селі Бориничах тодішнього Жидачівського району на Львівщині.
Про це нам розповідав єгер Степан Жила. Щоб захистити курчат від крилатих злодіїв, люди не випускали малечу з хлівів — тримали у вольєрах із сітки. Чекали, поки курчата не підростуть.
Чому крилаті символи нашого народу раптом стали «розбійниками»? Про це знає науковець-лелекознавець. Його пояснення багатьох може здивувати…
Бузькам цьогоріч бракує корму. Тому у них мало пташенят
— Лелека нічого не вкрав! Він просто взяв те, що їсть звикло, — сказав у коментарі для «Високого Замку президент Західноукраїнського орнітологічного товариства, професор Львівського національного університету Андрій Бокотей. — Бузьки харчуються різноманітними живими організмами. Якщо такий «організм» ходить по подвір'ю у нього під носом, то чому його не взяти? Лелека їсть пташенят. Може їсти навіть горобців, які роблять собі помешкання між гіллячками його гнізда.
Це не щось надзвичайне, не щось таке, що виходить за рамки нашого розуміння, а цілком звична ситуація. Лелеки робили це й раніше, робитимуть і надалі. Сільські господарі повинні бути готовими до того, що лелеки харчуватимуться у тому числі їхньою птицею.
— Чи пов‘язано це із несприятливими погодними умовами?
— Думаю, що так. У цьому році лелекам дуже сутужно. В їхніх гніздах мало пташенят — нема чим їх годувати. Було би багато корму — було би багато пташенят. Лелекам-батькам треба вигодувати здорове потомство. У гнізді можуть бути тільки сильні, здорові лелеченята.
Вони згодом повинні подолати майже 10 тисяч км до Африки і мати сили потім повернутися додому, розмножуватися там. Якщо буде одне, але здорове пташеня, то полетить у теплі краї і повернеться. Якщо у гнізді будуть двоє слабких пташенят — не полетить ніхто.
Чому немає корму? У різних регіонах ситуація різна. Десь дощі падають — і там все нормально. Недавно ми кільцювали птахів у селі В‘язова неподалік Жовкви і виявили 21 дитинча у восьми гніздах. Загалом — не зле.
А от на Дрогобиччині, на Волині ми виявляли у гніздах по одному-двоє пташенят. Це мало. На Волині причиною цього явища була посуха. Зараз пішли дощі - тож корму повинно бути більше…