Кабанчик Васька вимагає козячого молока і полуничного йогурту

Багато нових характеристик до перелічених вище може додати півторамісячний кабанчик Васька, який чотири останні тижні живе у передмісті Харкова на подвір'ї мисливця Богдана Бондаренка…

Пан Богдан — великий при­родолюб. Доглядає ві­сьмох собак-лайок, од­ного гончака, двох чорних лабрадорів. В останні тижні його виняткову увагу прикуто до Васьки — маленького дико­го кабанчика з рудою шерстю. Цей підсвинок — улюбленець родини Бондаренків, їхня поті­ха, щоденний акумулятор по­зитиву.

— Мені кабанчика подару­вав друг-фермер, у нього вели­кий вольєр з дикими свинями, — розповідає господар корес­понденту «Високого Замку». — Привезли ми цього симпатюль­ку додому, дружина викупала його у спеціальному шампу­ні для тварин — він гарно пахне, шерсть блищить. Спить у ложі, яку ми купили для лабрадорів. Інколи проганяє звідти собак, вважаючи ложу виключно своєю територією…

Їсть Васька все. Найперше любить козяче молоко, яке за жирністю дуже схоже на моло­ко його матері. Коли доять кіз (їх тримає 74-річний батько Бог­дана) крутиться під хвірткою са­раю, тицяє в неї рилом, вищить — мовляв, пустіть мене туди. Не може дочекатися, коли йому нарешті наповнять миску…

Крім традиційного корму, Васька полюбляє зелений го­рошок, ковбасу, твердий сир. Дуже любить смакувати полуни­цями із цукром і сметаною — від миски із цим «йогуртом» його годі відірвати. Коли хоче добав­ки, лізе до господаря на крісло, вимагаючи «повторення банке­ту».

Васька так призвичаївся до господарів та собак, що у ба­гажнику «Ниви» їздить з лабра­дорами на прогулянку, купаєть­ся з ними в озері (дуже добре тримається на воді). Куди соба­ки, туди й він. Досить пану Бог­дану покликати кабанчика, як він вже тут як тут. Переживає блаженство, коли його глядять по шерсті і чухають по животи­ку — від задоволення заплющує очі.

Ми запитали у власника ка­банчика, як так швидко він зумів видресирувати Ваську.

— У мене такий талант, — зі­знається ґазда. — Я вмію знахо­дити із тваринами спільну мову. Якось товариш з Вінниці при­слав мені двох цуценят лайок, які боялися машини. Через три дні я прислав йому відео із та­ким сюжетом: відкриваю багаж­ник свого авто — а згадані лайки буквально залітають туди…

Переглянули ми одне з бага­тьох прикольних відео про Вась­ку: маленький кабанчик лазить по великих лабрадорах, робить їм усілякі капості, а вони терпля­че зносять ці бешкети.

— Лабрадори — найдобріші собаки у світі, — пояснює наш співрозмовник. — Якщо старша наша собака ще може на Вась­ку часом гаркнути, коли він тя­гає її за вуха, то молодша, що з нею не робили б, лежить і кай­фує від цього. Розуміє, що з нею бавиться мале створіннячко, ще дитя. Буває, граються по півдня. Я потім закриваю лабрадора, а незадоволений Васька вере­щить: мовляв, що ж ти робиш? — я з ним бавлюся…

Під кінець розмов ми поста­вили пану Богдану непросте пи­тання: що буде, якщо Васька ви­росте у великого кабана і стане непідконтрольним?

— Якщо буде поводитися нор­мально, не робитиме шкоди, то буде з нами, — каже господар. — У мене на пів городу облад­нано вольєр: 30 метрів на 12 м. До того ж у мого друга є вели­ке господарство, де два гектари лісу. Якщо Васька робитиме нам збитки — то поїде туди, для роз­ведення диких свиней.

Півсвіту спостерігає за Вась­кою. Пишуть з багатьох кра­їн — Нідерланди, Німеччина, Бельгія, Франція… 99, 9% ко­ментарів — позитивні. Прига­дую один відгук: у мене ранок розпочинається з вашого Вась­ки, ми щоразу чекаємо нових ві­део. А один лист був з докором: «Що ви з ним будете робити? Ви його заріжете?» Ну як, скажіть, можна позбутися друга? Різати його на м’ясо ніхто не буде. Ми Ваську настільки любимо, що він уже став членом нашої сім'ї.