Домашня кобила стала «шантажисткою»

Начитавшись повідомлень про «грибну повінь», жителі Старого Самбора Надія та Андрій на вихідні вибралися в гори по боровики. Того, що хотіли, не знайшли — гриби виявилися скороминущими. Зате набралися гарних вражень від іншого.

Міські гості зупинилися у своїх давніх знайомих на Турківщині. Ґазда Василь показав їм свою поміч­ницю — кобилу Зірку. І крім «чеснот», розповів про її примхи: без стимулу не ступить кроку. Якось їхали на город виорювати картоплю: причепили плужок, крикнули «вйо, Зірка!» — а вона стоїть як вкопана. Довелося лізти у кишеню за цукерком. Схрумавши батончик, коняка взялася копати бульбу.

Щось подібне було через кілька годин. Повер­талися з урожаєм додому, під'їхали до мосту че­рез гірський потічок — а Зірка зупинилася і всім своїм виглядом показує, що її знову треба заохо­тити. Лише після грудочки рафінаду і невеличкої морквини у зубах пошкандибала далі.

Потім була ще одна непередбачена зупинка. Перед крутим підйомом кобила терпляче чекала, поки її ще чимсь задобрять. Добре, що Надя мала у наплечнику круасан із повидлом — Зірка спожи­ла його одним махом.

Вимагачкою ця гриваста стала, коли ще була маленькою. До неї у конюшню щодня навідувалися дідові онуки і пригощали солоденьким. Як мовить­ся, навчили на чиюсь голову. Тепер пан Василь пе­ред виїздом у поле, до лісу, повинен покласти у ки­шеню кілька гостинців для кобили. Інакше вона у відповідальний момент впреться як осел…