Як птахів «ставлять на облік»

Науковці кільцюють червонокнижного чорного лелеку, щоб відстежувати міграційні шляхи птахів

Чорний лелека занесений до Червоної книги України, це зникаючий вид. Популяція птахів — Полісся та Карпати. Однак виявити гніздо у горах практично неможливо. Це вам не білий бузьок, який в'є гніздо поблизу людей. Чорногуз же обирає місцину тиху, затишну у лісі, зазвичай поблизу водойм, щоб харчуватись рибою.

Сьогодні орнітологи об'їжджають гнізда, де ще не встигли закільцювати малих лелеченят. Орнітолог і куратор проєкту зі збереження чорного лелеки Андрій Бокотей з командою вже інспектували всі вісім гнізд на території Шацького національного природного парку. Заміряли та окільцьовували пташенят, які підросли. Зараз — остання вилазка в цьому році.

Кільцюють, аби відстежувати їх міграційні шляхи, щоб птахів «мати на обліку». На лапу пташенят, які ще не оперились, одягають спеціальне кільце, на якому містить серійний номер, країна. За допомогою цього кільця орнітологи по всьому світу фіксують маршрут, яким птах летить за 8 тисяч кілометрів на зимівку в Східну Африку. Метадані птаха передають в Український національний центр кільцювання, відтак про кожного птаха відомо все.

Однак, щоб поставити «мітку» на лелеченяті, треба докласти чимало зусиль.

… Приїжджаємо у заповідну зону. Тут заборонена вирубка лісів, адже це може сполохати чорного лелеку і він не повернеться у своє гніздо. Добратись до точки, де гніздиться лелека, не просто. Спочатку треба усунути перешкоду на стежині. Орнітологи сюди їздять впродовж 14 років, тому з точністю до метра можуть спрогнозувати, яке дерево обвалиться. Тож у багажнику завбачливо чекала пилка, за допомогою якої очистили шлях. Машина прибуває на місце, далі треба пробиратись через хащі.

Окрім червонокнижного птаха, у цьому лісі росте рідкісна рослина — плаун колючий, яку в народній медицині використовували як присипку від попрілостей.

На це гніздо, яке звуть Князь Багон, натрапив працівник національного парку Андрій Сидорук, коли здійснював обхід лісом. Відтоді, орнітологи приїжджають сюди кільцювати птахів, одного року навіть «ремонтували» гніздо, аби воно не звалилось. А також ставили прямо в гнізда фотопастки, аби в режимі онлайн слідкувати за птахами.

Нарешті у лісі помічаємо послід, який лишився на папороті - це ознака того, що на сосні розмістилось гніздо.

Орнітологи розкрадають спорядження і за допомогою спеціального обладнання, яке, до речі, замовляли аж в США, фіксують карабін на 17-тиметровій висоті. Далі - кріплять драбину, професор Андрій Бокотей одягає альпіністське спорядження і виймає з наплічника ті самі кільця.

«Це пластикові кільця для чорного лелеки, українські. З таким написом, з такою комбінацією і кольором у світі відомо, що це українські кільця і як бачать наших лелечат, дають інформацію в Центр кільцювання. Відтак знаємо де і хто їх спостерігав», — розповідає Андрій Бокотей.

Орнітолог підіймається хиткою драбиною на висоту, яка дорівнює 7 поверху багатоповерхового будинку, і нарешті фіксується біля гнізда. Там на нього чекали два лелеченята.

Вони вже полиняли, але ще не оперились чорним пір'ям. Дорослі птахи були на полюванні до вечора. Пташенята не були агресивні і їх швидко закільцювали.

Поки Андрій Бокотей на висоті маркував лелек, на землі дані записувала його колега Наталія Дзюбенко, яка скерує інформацію про цих лелеченят в Центр кільцювання.

Такою справою орнітологи займаються вже 14 років поспіль. А все для того, щоб зберегти популяцію птахів. На основі спостережень та наукових досліджень на державному рівні розробили та затвердили План дій щодо збереження чорного лелеки. Також команда науковці бере участь в міжнародних проєктах такого типу. Хто знає, якби не ентузіасти, які живуть цією справою і щороку ризикуючи оглядають та кільцюють червонокнижних птахів, чи можна було би зберегти чорного лелеку в Україні…