Лісове товариство, на перший-другий розрахуйсь!

У всьому потрібен облік і аудит. У дикій природі - теж. Зимовий підрахунок представників фауни провели цими днями на 35,5 тисячі гектарів угідь Національного природного парку «Сколівські Бескиди», що на Львівщині. За первинними результатами, тут виявлено 422 особини оленя благородного, 428 козуль, 67 кабанів, 27 бурих ведмедів, 25 рисей, 15 вовків і стільки ж котів лісових, 39 лисиць, 206 куниць. За рік із 39 до 42 зросла чисельність зубра. Чи достатньо звіра у цих благодатних краях? Отриману статистику аналізуємо із директором парку Василем Приндаком.

— Деяких тварин у нас забагато, деяких — замало, — каже пан Василь. — Але спостерігаємо певну тенденцію: за останні роки, коли немає полювання, коли людина не втручається у природний процес, ситуація помаленьку виправляється, баланс відновлюється.

Ведмедів у нас оптимальна кількість. За нормативними розрахунками, могло би бути трохи більше оленів і козуль. З кожним роком у нас збільшується популяція рисей і диких котів — донедавна вона була досить низькою. У нас, як і всюди, зменшилося до мінімуму стадо кабанів. Але останні роки показують, що ситуація змінюється на краще.

— Можливо, з’явилися у вас якісь новосели?

— Ні, новачків немає. Але викликає занепокоєння занадто швидке збільшення кількості бобрів. Спилюючи дерева, ці тваринки перекривають водні потоки, що призводить до підвищення рівня води, а відтак — до руйнування доріг. «Перенаселення» цими тваринками може створити нам проблеми.

— Ми чули, що підрахунок звірини проводили за новою методикою…

— Так, наші інспектори використовували смартфони зі спеціальною програмою. Фотографуючи того чи іншого звіра, ми автоматично отримували його GPS-координати, позначку на карті з місцем його побутування. Здалеку можна було і не розгледіти вид тварини, але завдяки занесеному у базу даних фото фахівець-науковець згодом ідентифікував її. Таке обстеження було напрочуд якісним, адже виключало ризик повторюваності результату. Бо не може бути в один і той же час той самий лісовий кіт у певному місці і за 10 км від нього. Порівняно з іншими, такий метод підрахунку дає дуже точні дані.

Крім фотопасток, дуже добре провести облік лісового кота і рисі допомогли нам так звані фотопастки — встановлені у непомітних місцях прилади, які знимкують тварин, реагуючи на їхній рух. Завдяки зробленим фото ту ж рись ідентифікують за розміщенням цяток на тілі, цим її своєрідним ідентифікаційним кодом.

— Чия негативна роль у зменшенні кількості оленів/козуль була більшою — вовків чи браконьєрів?

— На нашій території до цього більшою мірою доклалися вовки. Інколи вони збиралися у зграю до 15 особин. Це пов’язано з тим, що порівняно із сусідніми лісомисливськими господарствами у нас набагато більше тварин. Тому вовки ідуть по здобич саме до нас, де вполювати її легше…

— То ви будете «проріджувати» вовчі лави?..

— Ні, ми взагалі не втручаємося в життя цих тварин. Вони самі все відрегулюють.

— Як ваша дичина пережила рясні снігопади і тріскучі морози, котрі не так давно відвідали наш край?

— За високого рівня твердого снігового покриву (на якому краще почуваються легкі вовки-хижаки) багато козуль зійшли вниз. Їх можна було побачити біля автотрас, неподалік хат. Такого явища ми не спостерігали давно. Люди били тривогу, підгодовували тварин. Доводилося заспокоювати занепокоєних громадян: нічого страшного, все нормально. У низинах козулі самі собі знаходили їжу. Головне у житті дикої природи — щоб у нього не втручалася людина. Звірина сама собі дасть раду. Зараз, коли потепліло, снігу у горах стало менше, козулі знову піднімаються вгору.