Муслім Магомаєв — золотий голос епохи

Зараз ще є мільйони українців, які пам’ятають цього легендарного співака. Кожний його виступ це була видатна подія на естраді. Він несподівано увірвався в музичний простір і дуже швидко завоював місце на його Олімпі. Такої слави і такої глядацької любові, яку відчув на собі Муслім Магомаєв ніхто більше і ніколи не відчував. Це була всенародна любов і ні з ким не порівнювана популярність. Він назавжди змінив наші уявлення про естраду, популярну пісню і естрадного співака. Надзвичайно швидко зламав усі стереотипи, які протягом тривалого часу існували, був надзвичайно харизматичним і щирим. Це була зірка супер першої величини. Його пісні звучали майже в кожному будинку, в кожній сім'ї. Мільйонні тиражі платівок, переповнені глядацькі зали і величезні стадіони. Мільйони людей вважали за щастя потрапити на його виступ, але при цьому люди намагалися потрапити не просто на концерт, а люди йшли на Магомаєва. Сучасним співакам важко зрозуміти і оцінити ту всенародну любов і популярність, яка була у цього артиста.

Це була епоха Магомаєва.

Так сталося, що я декілька разів зустрічався з Муслімом Магомаєвим у період його найвищої популярності.

Перший раз ми зустрілися в 1974 році, випадково, але цю зустріч я запам’ятав на усе життя. В той час, я, зовсім молодий демобілізований солдат, приїхав в столицю для навчання в одному із столичних вузів. Разом зі мною від Закавказького військового округу на навчання у цей вуз був скерований ще один, такий же демобілізований солдат, родом зі столиці.

В один із днів, коли ми готувались стати студентами, він запропонував сходити на вечірку, казав що буде цікаво. Ми приїхали на вечірку, було не дуже багато людей, і пройти на вечірку можна було лише за запрошеннями. Для мене все, що там відбувалось (тепер воно має назву фуршет), було повною несподіванкою. Тим більше, коли я впізнав декількох дуже відомих на той час людей, яких раніше бачив лише по телевізору, це мене ще більше здивувало. Я нікого з присутніх не знав і ніколи раніше не бував в столиці на таких вечірках, а тому відчував себе не дуже комфортно. Розмістився на одному з гарних диванів та спостерігав за тим, що діється. Через декілька хвилин до мене підійшов мій товариш і привів з собою високого симпатичного чоловіка, з яким був добре знайомий. Той відразу протягнув мені руку і сказав: «Муслім Магомаєв». Я його, безумовно, впізнав, але був шокований від несподіванки — переді мною стояв особисто Муслім Магомаєв. На той час — це була надзвичайна подія, про яку мріяли мільйони його прихильників. Ми познайомились, і він сів біля мене на диван. Коли він дізнався, що я з України, дуже добре це сприйняв і сказав, що дуже любить Україну і українців.

Ми з ним довго розмовляли, він приніс на тарілках їжу і коньяк в келихах. Був надзвичайно приємним і просто світився якоюсь добротою. Я йому розповів, що тільки з армії, що служба була в Закавказзі і що був в Азербайджані, а також як азербайджанська родина врятувала нас, семеро солдатів від голоду. Це було на кордоні Грузії і Азербайджану, після завершення навчань на озері Джангаргель нас залишили охороняти техніку і видали сухпайок на п’ятеро діб. Але ми молоді були і голодні, з'їли цей сухпайок за два дні, а магазинів там не було. Що робити далі, ми не знали. Але сталося диво. До нас навідалась азербайджанська сім'я — немолодий чоловік і така ж дружина, і на дерев’яному возику привезли домашніх харчів азербайджанської кухні. Це нас так вразило, що я досі пам’ятаю цей епізод свого життя. Про це розповів Мусліму і сказав, що з великою любов’ю ставлюся до азербайджанців. Наша розмова була довгою, він майже весь вечір був зі мною. Я згадав, що йому недавно було присвоєне звання народного артиста. У такому молодому віці це було вперше.

Він показав мені свою знамениту каблучку, яку йому подарував шах Ірану після того, як він на його запрошення побував в Тегерані. Усі, хто був на вечірці, хотіли з Магомаєвим поговорити, і він постійно вступав в діалог з кимось.

З ним було комфортно, дуже простий в спілкуванні і надзвичайно приємний. Не знаю, чому він присвятив мені стільки часу на цій вечірці, мабуть, тому, що дуже приязно говорив про Україну і як багато у нього друзів в Україні.

Потім вже в Києві я після його тріумфального концерту у Палаці спорту ще раз з ним зустрівся. Він мене згадав, і відбулась коротка, але дуже приємна зустріч. Такі зустрічі залишаться у пам’яті людини на все життя.

Незадовго перед війною був у Баку і відвідав місце, де похований Муслім Магомаєв. Це дуже вразило моїх азербайджанських друзів. Його пам’ятають і люблять мільйони людей і донині, особливо на його Батьківщині.

Декілька днів тому відзначалось 80-річчя з Дня народження великого сина Азербайджану Мусліма Магомаєва.

Згадаймо цю легендарну людину — співака, композитора, артиста — нашу молодість і його чудові пісні, які дарували нам щастя і радість.
Муслім Магомаєв любив Україну, а Україна любила його.