Фронтова дружба із непосидючою… мишею

Ми не раз у «Живому куточку» розповідали про те, як пліч-о-пліч з нашими воїнами, розвеселяючи їхні фронтові будні, живуть різні звірята. Цього разу пропонуємо вам «сагу» про… польову мишу.

Оселилася у бліндажі наших хлопців, і коли ті після напруженого дня вкладалися до сну, своїм шарудінням не давала їм спати. Що зробили наші солдатики? Ні, не випустили на полювання кота. Не відганяли її, підвісивши до стелі букетик полину із неприємним для гризунів запахом. Не встановили у своєму підземному гуртожитку якийсь інший відлякувач. А пішли цій миші назустріч. Як саме? — дізнаєтеся з «окопної» розповіді мужньо-романтичного воїна Олега Мартиненка. Його оповідка — ще одна воєнна новела про людяність наших захисників…

«…По-перше, ми встановили, що миша у нас лише одна, — каже Олег. — По-друге, охрестили її Веронікою. По-третє, почали класти на ніч під стелю печиво або галети. І сталося неймовірне! Вероніка перестала гризти колоди бліндажу прямісінько над нашими головами. Перестала бігати по наших обличчях та скидати на нас грудки землі. Вночі у нас встановилася благодатна сімейна тиша. Ми із сусідом спали, а Вероніка — тихесенько хрумтіла печенькою.

Наразі, на жаль, встановлена ідилія добігає кінця. Нас перекидають на іншу ділянку донецької дуги. Вероніка вирішила залишитися вдома.

Аби максимально внести гармонію у стосунки Вероніки з майбутніми жильцями, ми залишили їм коротку інструкцію на стіні.

P.S. До чого це я? Залишайтеся людьми навіть на війні - й буде вам мир і злагода поруч. Це реально працює!"

* * *

Не можемо стриматися від того, щоб не процитувати бліндажну «інструкцію» від Олега Мартиненка. Думаємо, ви не тільки усміхнетеся, а й просльозитеся. Отже… «Миша у бліндажі — 1 шт. Ім'я — Вероніка. Живе ось тут (показано стрілкою). Їсть сухарі, печиво. Якщо сита — то не шарудить вночі та не бігає по вас. Бережіть одне одного та живіть дружно!»