Хочеш – крутиш педалі, хочеш – вмикаєш електродвигун...

Для поїздок на дачу власник ровера на акумуляторах витратив за сезон лише 150 грн

Хочеш – крутиш педалі, хочеш – вмикаєш електродвигун...

Багато хто з нас у ці дні збивається з ніг, шукаючи бензин, щоб заправити свою автівку й поїхати нею на дачу. У медика Віталія Довгого таких проблем немає: на свою садово-городню ділянку за містом добирається електровелосипедом. Це чи не найпопулярніший і найбільш затребуваний нині транспорт в Україні. Пошукові інтернет-ресурси рясніють відповідними оголошеннями.

Ровер пана Віталія – вітчизняного виробництва, склали його у Києві, щоправда, двигун поставили китайський. Однієї заряд­ки, яка триває 4-4,5 години, вистачає, щоб проїхати 40 км. Тобто можна зробити дві поїздки по вирощені фрукти-овочі і поверну­тися додому.

Свої “колеса” Віталій Васильо­вич придбав рік тому, коли про паливну кризу не було і мови. На тодішні ціни заплатив у межах 15 тисяч гривень. Дуже задоволений покупкою. Велосипед зручний для коротких поїздок, не складний в обслуговуванні. Щоправда, взим­ку, коли дає йому відпочити, треба знімати акумулятор.

– Я не маю водійських прав, не маю машини, – каже наш співроз­мовник. – Виручає цей ровер. Для велосипеда не потрібне посвід­чення, не треба пального і вели­кого гаража. Не треба мені чекати на автобус. На своєму велосипеді за бажання можна для зміцнення здоров’я, як на тренажері, під­качати м’язи: на рівній дорозі ви­микаю двигун і кручу педалі. Це заощаджує заряд батареї. За весь минулий сезон витратив на за­рядку акумулятора лише якихось 150 гривень. Стільки нині коштує один рейс таксі на хутір, де розта­шована моя дача.

Пан Віталій їздить на своєму електроровері з травня до верес­ня. У дощ намагається його не ви­користовувати – щоб не підвела чутлива електросхема.