Передплатити

Козацька чайка – як інструмент народної дипломатії

У церкві Климентія Шептицького відбулася зустріч товариства «Кіш», яке вирішило збудувати копію козацької чайки 16 ст.


Фото з відкритих джерел

Метою зустрічі став пошук друзів і зацікавлених для підтримки й відновлення спільних мандрів Європою і нових культурних зв'язків.

Козацьке товариство «Кіш» почалося з Різдва й коляди ще в 1987 році у Львові, коли група приятелів вирішили пошити шаровари з шовкових радянських прапорів, зірваних зі шкіл і державних установ, як протест проти радянського рабства.

«Ми створили козацький вертеп, а на гроші, подаровані за коляду, купили байдарки, - розповідає один із засновників товариства Юрій Волощак. -Товариство ходило ними ріками Дністер, Збруч, Оріль, Тясмин, а відтак, у Кам’янці - Подільському художник-коваль Василь Качмар запропонував побудувати копію козацької чайки».

Фото надав Юрій Волощак

Будівництво чайки почалося в Брюховичах біля Львова. Це був великий проєкт, що передбачав багато праці й коштів. Його вдалося втілити з допомогою Івана Геля, В’ячеслава Чорновола, Ярослава Лемика.

Чайка була збудована в травні 1992 року і перші випробування пройшла на озері Глинна Наварія біля Львова. Далі була перевезена на Дніпро і пройшла Славутою від Києва до Херсона.

З того часу козацька чайка «Пресвята Покрова» пройшла чи не сотню морських миль морями Європи, ріками і каналами Франції й Польщі, Атлантичним океаном і, врешті, надовго зупинилася у французькому порту Понт-Авен, мальовничій місцевості, дуже популярній у художників-імпресіоністів. Від початку її створення головами Товариства були творець чайки Василь Качмар, Левко Тимощук, Юрко Волощак, Гриць Козій, Тарас Бенях.

Історією козацької чайки, як і історією України, зацікавилися чимало італійців, французів

Фото надав Юрій Волощак

Цього року чайка під проводом капітана Тараса Беняха перейшла з порту Понт-Авен до порту Шатолен ближче до Бресту, де щочотири роки відбуваються всесвітні морські регати.

Учасники цих походів розповідають, що, курсуючи від міста до міста, зустрічаються з тамтешніми мешканцями, спілкуються і розказують про Україну, виконуючи місію народної дипломатії. Цікаво, що в кожному місті (за винятком Парижа) наші мандрівники мали зустрічі з мерами. Історією козацької чайки, як і історією України, зацікавилися чимало італійців, французів. Зокрема, приятелі, які знайшлися серед французів, виявили бажання створити франко-українську асоціацію для розвитку морських, культурних, мистецьких зв’язків. Нині ініціатор цієї програми Бернар з Бретані гостює у Львові, захоплений історією і традиціями. Він саме готував свою яхту для довколосвітньої подорожі, коли познайомився з чайкою. У захопленні від неї, від сміливості авантюри, що триває вже стільки років і незримими тасьмами пов’язує вже всі країни Європи, він відклав свій проєкт і підтримав український.

Єдине, що дивує його, – чому такий прекрасний патріотичний проєкт не має державної фінансової підтримки впродовж 30 років.
А загалом, козацька чайка, три з яких побудовані лише у Львові є справжнім символом України. Не даремно вони були викарбувані й на ювілейних монетах, і на марках.

Читайте також: Козацьким човном – на край світу