Дармова трапеза від діда-добродійника  

80-річному діду Василю зима видається мачухою. Надвір не потикається: боїться змерзнути, послизнутися - і тим самим спричинити проблеми доньці, внукам. Телевізора не вмикає - рябить в очах. Однолітки перекинутися словом до нього не приходять — бо, як і він, гріються біля своїх печей. Нудьга та й годі! А оце днями придумав колишній столяр, як її прогнати...

Якось побачив старий ґазда через вікно, як туляться до його хати синички — і зрозумів, що їм скрутно. Вся комашня поховалася, а їсти щось пташкам треба. Вирішив їм допомогти. Дістав із шухляди міцну просмолену дратву, обв’язав нею добрячий шмат не соленого сала з холодильника, яке притримував до свят. А потім попросив внука-старшокласника, аби підчепив цю продуктову посилку на стару яблуню перед вікном у кухні.

Бачили б ви, що робилося у саду через якусь годину! Спочатку до дерева навідалася одна вертихвістка із жовтим животиком і синім “беретиком”: розглянулася довкола, підлетіла, щипнула сальця - і відстрибнула, вдоволена. На її зазивний сигнал звідкись прилетіло ще три верткі подруги. Давай і собі солониною смакувати. За звуком, який долинав знадвору через відчинену кватирку, можна було зрозуміти, що дармовою трапезою пташки вдоволені.

Радий і пан Василь: перебирає у кухні квасолю, лущить кукурудзу, прошиває старі чоботи — а заодно дивиться потішні концерти за вікном. Від його зимової нудьги не залишилося і сліду...

Читайте також: Вусата синиця