Уляна Супрун: «М’ясо востаннє їла чотири місяці тому. Як бачите, жива-здорова»

Уляна Супрун уже багато років практикує «гнучке вегетаріанство» — їсть переважно рослинну їжу, але час від часу дозволяє собі м’ясо, рибу або продукти тваринного походження. Споживання солодощів обмежує. Запевняє: таке харчування дозволяє їй краще почуватися. «Ліпше сплю ночами, маю більше енергії, коли застуджуюся, швидше одужую. Мій чоловік Марко їсть м’ясо раз на тиждень. Наступного дня почувається погано, бо його організм відвик травити таку їжу. Я востаннє їла м’ясо чотири місяці тому і, як бачите, жива-здорова». Пані Уляна зустрілася з львів’янами у рамках події «На мій смак. Улюблені страви під улюблену музику», організованої Холдингом емоцій «!FEST», — аби разом із професійними кухарями приготувати улюблену страву її сім’ї, вегетаріанське чилі. Та у невимушеній, дружній атмосфері поговорити про здорове харчування.

— «До Революції гідності я м’яса прак­тично не їла, — розповіла Уляна Супрун. — Але на Майдані вибору особливого не було. З веганського можна було тільки хліб з’їсти і чаю випити. Потім були на­вчання з тактичної медицини у військо­во-польових умовах, далі — робота у мі­ністерстві. Тепер нарешті у мене є змога повернутися до звичного для мене хар­чування. Рослинна їжа не тільки при­носить користь нашому здоров’ю (не даремно наші предки дотримувалися посту і споживали м’ясо лише „по ве­ликих святах“). Обмежуючи споживан­ня м’яса, тим самим… рятуємо нашу планету! Виробництво продукції тва­ринництва займає 80% усіх земель, які використовуються у сільському госпо­дарстві. Викиди парникових газів від сектору тваринництва становлять май­же чверть від усіх викидів, пов’язаних з людською діяльністю, — більше, ніж від усього транспорту планети».

— «Перед тим, як повністю відмовити­ся від м’яса, я пішла до свого сімейно­го лікаря і здала всі аналізи. Через два місяці здала повторно. Багато показни­ків покращилося. Коли їла м’ясо, у мене був низький рівень В12 (вітаміну, який отримуємо переважно з м’ясом). Коли перестала й намагалася поповнити його дефіцит, споживаючи більше овочів та фруктів, — рівень В12 підвищився. Ана­логічно з вітаміном D, який забезпе­чує багато функцій у нашому організмі: не поповнимо його запаси в організмі, лише п’ючи молоко. Потрібен контакт із сонцем. Коли сиділа у міністерстві з ранку до вечора, мало бувала на свіжо­му повітрі, тож рівень вітаміну D у мене був низьким — довелося поповнювати нестачу таблетками».

— «М'ясо містить велику кількість біл­ка, необхідного для здоров’я нашого ор­ганізму. Якщо не їсте м’яса, мусите їсти багато сої, каш, квасолі, а також різно­манітних овочів і грибів, до складу яких не входить багато протеїнів, але які міс­тять багато клітковини. Вона забезпечує нормальний процес травлення і, відпо­відно, засвоєння поживних речовин, що надходять в організм з їжею».

— «Не можете повністю відмовитися від м’яса — стежте принаймні за порція­ми. Розмір порції м’яса має бути завбіль­шки з кулак. Грибів можна з’їсти більше, але не додавайте до них багато масла та сметани і не смажте, а краще маринуйте. Будьте обережні, споживаючи дикорослі гриби, щоб не отруїтися ними».

— «Який стиль харчування вважаєть­ся найкращим? Проводилося масштабне дослідження людей з різними стилями харчування. Дослідники 20 років спосте­рігали за веганами, які повістю відмови­лися від будь-яких продуктів тваринного походження, вегетаріанцями, які їли тіль­ки рибу (раз на тиждень), вегетаріанця­ми, які їли лише яйця і сир, та людьми, що їли все — м’ясо, рибу і т. д. Найменше хворіли і найдовше жили вегетаріанці, які харчувалися рослинною їжею, але раз на тиждень дозволяли собі рибу».

— «Коли я була студенткою, їла все, що хотіла, і не гладшала. А ще мені по­стійно хотілося спати — мозок букваль­но вимагав перепочинку від навчання… Наш організм сам підказує, що йому по­трібно саме зараз. Кілька років тому ми з чоловіком відпочивали у Єгипті. Там було дуже спекотно. Ми пітніли, і з по­том виходила сіль. Але ми тоді не розу­міли, що нам треба їсти більше солі. В одному з ресторанів нам запропонува­ли скуштувати місцевий сир, який на три місяці закопують у землю, де він дозрі­ває. Виглядає так само, як і тхне — огид­но. А Маркові так засмакувало, що з’їв усе до крихти! Сир був солений, а його тіло вимагало солі. Через три дні вже не міг його їсти».

— «Часто буваю у роз’їздах, і це мені, як вегану, трохи ускладнює життя — тра­диційно на сніданок у готелях подають яйця, м’ясо, млинці з сиром. У Льво­ві мені, на щастя, вдалося поснідати ка­шею та овочами (всміхається). У мене є залежність від кофеїну, тому зранку за­вжди п’ю каву. Снідаю зазвичай кашею або хлібом із арахісовим маслом. Обі­даю вегетаріанським хот-догом або овочевим салатом. На вечерю — улюбле­не чилі. (Страва мексиканської і техась­кої кухонь. Традиційно у неї додають м’ясо, але можна готувати і без нього. — Авт.). Як варіант, овочеве рагу. Ці страви готуємо з чоловіком у неділю — так, щоб вистачило на 3−4 дні. Розігрівши у мікро­хвильовій печі або на пательні, вечеря­ємо. Свіжі овочі-фрукти купуємо щодня або через день — якщо довго зберіга­ються у холодильнику, можуть втрачати частину вітамінів».

— «Деякі люди не споживають тих чи інших продуктів, бо генетично їх не сприймають або мають на них алергію. Немає одного способу харчування, який був би правильним для всіх. У дитинстві мої брат зі сестрою любили морозиво, пили багато молока та їли домашній сир, а я цього всього не хотіла. У доросло­му віці з’ясувалося, що мій організм не може травити лактози. Якщо є така мож­ливість, раджу пройти генетичне дослі­дження на схильність до певних хвороб. Зможете не тільки з’ясувати, чи немає у вас гена раку молочної залози чи яєчни­ків (якщо ви — жінка) або простати (якщо чоловік), а й багато інших цікавих речей. Якщо я зранку вип’ю каву, то почувати­муся нормально. Якщо після 18.00 — не зможу заснути. Мій чоловік може ввече­рі випити каву? і його буде відразу хили­ти на сон. Коли ми зробили генетичний тест, з’ясувалося, що я повільно трав­лю кофеїн, а Марко — швидко. У моїй ро­дині ніхто не мав діабету 2-го типу, про­те я маю до нього генетичну схильність. Можливо, у нас спрацьовує якийсь ком­пенсаторний механізм».

— «Позитивно ставлюся до модних сьогодні зелених коктейлів. Це — супер­сніданки. Наприклад, листя салату, ба­нан, шпинат, куркума і трохи сої — іде­альне поєднання. Але треба розуміти, що цілі овочі-фрукти і ціла зелень кра­ще засвоюються організмом, ніж у по­дрібненому вигляді. Так само краще їсти цілі фрукти, ніж пити соки, особливо па­кетовані, адже у них міститься багато консервантів і рафінованого цукру. Щоб втамувати спрагу, краще надати пере­вагу звичайній питній воді».

zz"Дієта за групою крові, середзем­номорська дієта, протеїнова, з більшою кількістю овочів… Ідеального стилю хар­чування, щоб схуднути і тримати вагу у нормі, не існує. Якщо поправляєтеся, то перше, що треба зробити, — заван­тажити на телефон спеціальний дода­ток або вручну кожного дня записувати, що ви їсте. З подивом можете відзна­чити, що фраза «я сьогодні майже нічо­го не їла» означає, що ви з’їли пів пачки чіпсів, кілька нагетсів і випили каву з мо­локом"…

— «Як зробити так, аби ваші діти нада­вати перевагу броколі, а не бургерам? Мій брат з дружиною змалку навчали своїх дітей, що овочі, фрукти і ягоди — це круто: „Подивіться: у нас є черешні!“. Пригощають ними дітлахів, як цукерка­ми. Цукерки у домі є, але дітей ці ласо­щі не надто цікавлять. Діти завжди сте­жать за тим, що ми робимо, тож мусимо їм показувати хороший приклад».

z z"Вагітні жінки потребують практич­но вдвічі більшої кількості вітамінів та мі­нералів, особливо вітаміну В9 (фолієвої кислоти), що є запорукою повноцінного розвитку плоду і зменшує ризики вро­джених дефектів головного мозку дити­ни. На Заході фолієву кислоту додають у хліб, пасту тощо. Коли я працювала у МОЗ, ми зверталися до виробників, аби вони почали додавати цей вітамін до бо­рошняних виробів. Але отримали відпо­відь, що «це питання ще треба вивчати», що мусимо дати 100 тисяч доларів на дослідження. Хоча у продукцію, призна­чену на експорт, цей вітамін вони дода­ють за замовчуванням".

P. S. Рецепт веганського чилі, улю­бленої страви сім’ї пані Супрун, шукай­те у березневому випуску журналу «До­бра кухня».