Дві дочки та невістка народили в один день!
Щаслива бабуся розривалася між пологовими будинками
Такої щасливої бабусі, як Надія Паюл із села Тихотина Рожищенського району Волині, певно, на планеті не знайти. Бо має вона трьох онуків, які з’явилися на світ в один день. Причому дітки — не з трійні: двома хлопчиками та дівчинкою обдарували маму-свекруху одночасно і дочки, і невістка. Потрійна втіха, потрійна радість, потрійне щастя! Цей факт не просто дивовижний — унікальний. Адже інформацію про подібне у світі не вдалося знайти!
Про цю незвичайну життєву історію Надія Паюл згадує з хвилюванням у голосі. Адже для неї це дуже трепетна тема. Зізнається: коли сама дітей народжувала (а жінка є матір’ю-героїнею!), то було не так тривожно, як за своїх донечок та невістку. Тим більше, в той день — 2 лютого 2016 року, коли летіли радісні повідомлення то з одного пологового, то з іншого.
Першою про цю вагітність мамі зізналася Люда.
— Вона з чоловіком у Луцьку живе. У них вже донечка була, дев’ять років мала. А тут каже мені, що синочком вагітна, — згадує жінка. — Звісно, я дуже пораділа за неї.
Минуло зовсім небагато часу, як свекрусі невістка Світлана відкрилася, що чекають з чоловіком на первістка. А там і середульша дочка Іра зізналася: невдовзі стане мамою втретє.
— Але хіба хоч хтось з нас тоді міг вгадати, що усі вони народять в один день? До останнього в таке не вірилося, — каже Надія Михайлівна.
18 січня у бабусі Надії день народження. Тоді, у 2016-му, вперше зустрічала свято у маленькому колі. Бо вагітні Люда та Світлана не ризикували з поїздкою у Тихотин. Розділила неньчин день народження лише найменша донечка Іванка та Ірина зі своєю родиною (жили тоді разом, під одним дахом).
— Було трохи незвично, бо я звикла, що на моє свято цілий день у хаті гості — одні за одними діти із сім’ями приходять. А того року все складалося інакше. Але хіба тоді за себе думалося? — щиро каже. — Хотілося, щоб у них у всіх все було якнайкраще.
Минуло два тижні. У пологовий будинок у Луцьку вже завезли Люду та Іру. Перша готувалася до пологів 2 лютого, а другій мали робити кесарів розтин за кілька днів. Світлану поклали народжувати у Рожищі.
— Боже, що то почалося того другого числа, — усміхаючись, згадує Надія Михайлівна. — Я вже й точно не згадаю, в який час хто народжував. Бо так швидко все було… Пам’ятаю, Свєта дзвонить: «У нас з Ігорем донечка». Тоді Люда — сина має. А до вечора й Іру вже кесарили. Вона теж народила синочка. І вийшло, що всі стали мамами в один день. Чи можна було те все уявити? Як було не хвилюватися? Слава Богу, все добре…
— І кого провідали найперше?
— Як родили мої дівчата, то і в одної чоловік був у роддомі, і в другої. А син не зміг — лишився на роботі. То я поїхала до невістки у Рожище, — каже щаслива бабуся. — Та й вона першу дитинку родила, їй треба була найбільша поміч.
Лишила Надя вдома за старшу свою малу Іванку (а на неї — племінників, Іриних діток) — і в райцентр помчала.
Тепер 2 лютого для бабусі — як загальнонаціональне свято! Надія Михайлівна споряджає гостинці, сідає в маршрутку — і гайда до своїх ненаглядних внучат: Людиного Тарасика, Іриного Андрійка та Ігоревої Соломійки. Десь до обіду, десь до вечора погостює, а десь і заночує. Бо скучає за малечею неймовірно! Уже готує бабуся дарунки і з нагоди їхнього четвертого дня народження.
А ще жінка з гордістю каже, що нині має уже семеро внучат. І любить їх — одне дужче за інше!
Волинська область
Фото авторки