Передплатити

Нікотинові «цукерки»

Українські підлітки «підсідають» на небезпечний снюс. За один раз отримують таку дозу нікотину, наче викурили… пів чи навіть дві цілі пачки сигарет!


Директор однієї із львівських шкіл викладає на стіл поліетиленовий пакет. Усередині — десятки пакетиків, схожих на чайні: «Ось таке ми вилучили в одного з учнів». Просить не згадувати у статті номер школи — не хоче такої «реклами» для свого навчального закладу. У пакетиках — снюс, зволожений тютюн, оброблений розчином солі та соди з додаванням ароматичних і смакових домішок. Його кладуть під губу і розсмоктують.

«Пакети юний „бізнес­мен“ продавав шко­лярам по 10 гривень. Снюс придбав в Інтернеті. За банку (22 пакети) заплатив 180 гривень. Ми швидко згорнули його бурхливу підприємницьку діяльність та викликали до шко­ли батьків, — розповідає педа­гог. — Сім'я цілком благополуч­на. Переїхали до Львова з іншої області. Поки батьки займалися пошуком роботи і облаштовува­ли житло, син вирішив ось у та­кий нехитрий спосіб покращити своє фінансове становище. До слова, батьки давали йому гро­ші на кишенькові витрати».

Так виглядають пакетики з отрутою – снюсом. Їх часто маскують, загорнувши у гривневі банкноти

Діти, які спокусилися «но­винкою», загортали пакетики у купюри номіналом 1 та 2 грив­ні, щоб батьки, випадково на­трапивши на знахідку у портфе­лі чи кишені верхнього одягу, не здогадалися, що там всереди­ні. Недобре адміністрація шко­ли запідозрила, коли почастіша­ли випадки отруєнь серед учнів — діти скаржилися на біль у жи­воті, проноси, нудоту, блювоту. І коли директор ініціював пере­вірку, одна із вчительок, яка вела урок, звернула увагу на школя­ра, який постійно щось смоктав. Думала, що то жуйка, вимага­ла, аби виплюнув. З’ясувалося, то був снюс… Директор шко­ли ще кілька років тому розгор­нув антитютюнову і антиалко­гольну кампанію, але кожного року підростають нові «кадри», які приносять у класи то насвай, то вейп, то ще якусь «біду». «Це — масове явище у всіх школах по всій Україні, — каже педагог. — Але всі воліють замовчувати цю тему. Батьки думають, що це — клопіт школи, а вчителі — що цим повинні займатися батьки».

Підлітки називають снюс «ні­котиновими цукерками». Зволо­жений тютюн дає такий самий ефект, що й цигарки, але якщо з цигаркою діти мусять ховати­ся від дорослих, то снюс можуть вживати у школі чи вдома, не боячись бути упійманими! Про­те снюс — набагато небезпечні­ший за звичайні сигарети. Коли людина курить, частина нікоти­ну йде у повітря, а коли пакетик з тютюном розміщується під гу­бою, весь нікотин, що містить­ся у ньому, миттєво всмоктуєть­ся слизовою і потрапляє у кров.

Усі знають, що крапля ніко­тину здатна убити коня. В одній краплі міститься 60 мг нікотину. В одній невикуреній сигареті — 10 мг. Якщо людина з’їсть шість сигарет, то з великою вірогідніс­тю помре. Це — якщо людина до­росла, бо у дітей — менша вага, тому й доза, яка може їх убити, — менша. Щороку в Україні фіксу­ють випадки отруєнь маленьких дітей, які наїлися цигарок. Про те, що снюс володіє аналогічним ефектом, — інформація відсутня.

Снюс можна безперешкодно придбати в Інтернеті — достатньо ввести у пошуковій стрічці Google ключові слова. Інтернет-магази­ни пропонують широкий асор­тимент цієї продукції від 145 до 230 гривень за банку та знижки для оптових покупців: за умови купівлі від п’ятьох банок — мінус 5%, від десятьох — мінус 10%. На сайтах є детальна інструкція, як вживати снюс, та перелічені його переваги: не шкодить оточенню, не «засмічує» легені, можна вжи­вати у місцях, де заборонено ку­рити, і швидко отримати порцію нікотину, «не відволікаючись від роботи», дозволяє… кинути ку­рити («коли вживаєш снюс, кури­ти зовсім не хочеться»). Офіцій­ні дистриб’ютори, рекламуючи продукцію, чесно розповідають про недоліки тютюнового виро­бу: викликає звикання, дорожчий за цигарки, насвай і нюхальний тютюн, провокує появу непух­линних уражень слизової рото­вої порожнини («але все швидко нормалізується після того, як пе­рестанете вживати снюс»), а та­кож перелічує протипоказання до його вживання: цукровий ді­абет, серцево-судинні захворю­вання, артеріальна гіпертензія, вагітність і годування грудьми, вік до 18 років. Але, оформляю­чи замовлення, про вік ніхто не запитує. Потрібно лише вказати ім’я, прізвище та місто, в якому живеш, номер відділення пошти, куди має надійти товар, номер контактного телефону і бажаний спосіб оплати (банківською карт­кою, під час отримання на пошті тощо).

Офіційні дистриб’ютори по­стачають снюс зі Швеції. У скан­динавських країнах бездимний тютюн дуже популярний. Спро­бувати снюс мені запропонува­ли норвежці, коли я перебувала у цій країні. Мене це здивувало, адже я не уявляла, що нація, яка у хорошому розумінні цього сло­ва «схиблена» на здоровому спо­собі життя, час від часу може «ба­витися» тютюновими виробами. Не курю, але журналістська ціка­вість взяла гору. Поклала пакетик під верхню губу. Норвежці проін­структували: «Тільки під вуздеч­ку не клади, бо „спалить“. Тримай пів години і… насолоджуйся». Ви­тримала лише п’ять хвилин. Від­чула запаморочення — чи то від хвилювання, чи й справді це вже почало діяти обіцяне «приємне розслаблення». Ясна злегка при­пікало, але я себе намагалася за­спокоїти тим, що так діє сіль, яка входить до складу тютюнового виробу. У роті почало утворюва­тися багато слини, гіркої на смак. Ковтати не бажано, бо новачка у цій справі може знудити. Випльо­вувати, сидячи за столом у при­стойному товаристві, — не надто пасує, тож я вийшла у вбираль­ню і витягла пакетик з-під губи. Зроду такої гидоти не куштувала — відчуття, ніби три дні не чистила зубів та ще й після цього вилиза­ла попільничку!

У деяких країнах була запро­ваджена стратегія мінімізації ри­зику тютюну. У рамках цієї ініціа­тиви у 1970-х роках уряд Швеції запровадив жорсткі обмеження щодо продажу цигарок і як аль­тернативу запропонував жуваль­ний (або, як його ще називають, «смоктальний») тютюн — снюс. Минуло 40 років, і Швеція ста­ла лідером у Європі за показни­ком зниження захворюваності і смертності від тютюну (на цьо­му, власне, й акцентують офіцій­ні дистриб’ютори шведського снюсу в Україні). На сьогодні кур­ців у Швеції — 7% (для порівнян­ня, в Україні — 20%), і в обох кра­їнах ця кількість з кожним роком зменшується. Але є й зворотний бік медалі: 18% шведів — узалеж­нені від тютюну. Що це означає? Що кожен десятий отримує дозу нікотину, не затягуючись цигар­кою, а кладучи пакетик, напха­ний тютюном, під губу.

Проте мода на снюс прийшла в Україну не зі Скандинавії, а з Росії — так само, як свого часу на вейпи та насвай. Російські ЗМІ б’ють на сполох: снюс продають у кіосках, розташованих побли­зу шкіл, — мабуть, щоб потен­ційним покупцям не треба було далеко ходити. І це — попри за­борону, яка діє з 2015 року і за­бороняє його реалізацію у РФ. Оскільки тютюнові вироби у цій країні потрапляють під низку за­борон, виробники знайшли щі­лину у законі — замість тютюну додають хімічні речовини. Які — достеменно ніхто не знає, адже такі дослідження не проводили­ся. Офіційно продають «нікотин без тютюну». Чи потрапляє та­кий непевний товар в Україну — можна тільки здогадуватись…

У наркодиспансери ті, хто вживає снюс, не зверталися, зате було багато випадків отру­єнь. Підлітки ковтають слину, яка виділяється під час вживання ви­робу, або кладуть пакетики під губу один за одним, щоб отри­мати максимальний «нікотино­вий удар», після чого їх госпіталі­зують з інтоксикаціями. Довести, що так подіяв снюс, неможливо, оскільки у сечі дітей виявляють або сам нікотин, або його мета­боліт котинін — те саме, що й у курців звичайних сигарет.

В Україні у 2016 році народ­ний депутат Дмитро Лінько ініці­ював законопроєкт «Про внесен­ня змін до деяких законів України (щодо доповнення переліку за­боронених тютюнових виробів та регулювання їх обігу)», яким про­понувалося заборонити продаж тютюну для орального вживан­ня (жування та розсмоктування у роті). Проте через пів року за­конопроєкт був відкликаний, а це означає, що виробляти, ввозити, пересилати, перевозити, про­давати, купувати і вживати снюс в Україні досі можна цілком ле­гально…

Коментарі для «ВЗ»
Юрій Оробець, заступник голови правління ГО «Твереза Україна»

Снюс — токсична речовина наркотичної дії. Таких речовин на­лічується понад 3000 — не встигаємо їх відстежувати. Спілкував­ся з підлітками, які вживали снюс. Розповідали, як їм «рекла­мували» товар: «Не будь слабаком — спробуй!», «Розслабся», «Отримай кайф», «Це — класна штука», «Тобі сподобається». За­лежність викликає не сама речовина, а ось ця програма, яка за­кладається у юні голови і відключає у дітей та підлітків (а часто — й у дорослих) інстинкт самозбереження. У групі ризику — діти з неповних і неблагополучних сімей, діти, які зазнали психологіч­них травм, не можуть реалізуватися, знайти своє місце у житті, і діти, батьки яких толерують алкоголь, які переконані, що «на свя­то можна трішки випити» та навіть можуть налити трохи вина си­нові чи доньці… Закладена програма (психологічна залежність) сприяє формуванню звички, а звичка — переходить у потребу, тобто розвивається вже залежність фізична. Всі наркомани, які вживають важкі наркотики, починали колись із легких.

Як діяти батькам у випадку, якщо їхня дитина пристрастила­ся до снюсу? Не забороняти, не кричати, не бити — це не дасть ефекту. Необхідна тривала робота — треба багато пояснювати, розповідати. Я починаю з того, що кажу підліткам: «Ви — люби­телі отруюватися хімікатами. А тепер складіть абревіатуру з пер­ших трьох літер». Діти такими не хочуть бути, тож це — перший крок, аби вони задумалися над своєю поведінкою.

Надія Качур, лікар-педіатр Комунального некомерційного підприємства Львівської облради «Обласний клінічний діагностичний центр»

Розсмоктати один пакетик снюсу — те саме, що викурити пів або навіть дві пачки сигарет — залежно від міцності тютюнового ви­робу. Негативні наслідки вживання снюсу: затримка росту, агре­сивність, надмірна збудженість, погіршення пам’яті, концентрації уваги, високий ризик розвитку раку шлунка, печінки, стравоходу, гортані, ротової порожнини, слабкий імунний захист. Запідозри­ти, що дитина вживає снюс, можна у разі частих кишково-шлун­кових розладів, втрати свідомості (якщо у кров надійшла велика доза нікотину та хімічних домішок — загалом вивільняється понад 2,5 тисячі небезпечних, у т. ч. канцерогенних речовин). Але голо­вна ознака — це опіки слизової рота (під верхньою або нижньою гу­бою). Згодом може навіть оголюватися корінь зуба, оскільки шкід­ливі речовини буквально «роз'їдають» ясна.

Анастасія Млин

Колаж Ігоря Нестюка, фото Юлії Підлужної