Нікотинові «цукерки»

Директор однієї із львівських шкіл викладає на стіл поліетиленовий пакет. Усередині — десятки пакетиків, схожих на чайні: «Ось таке ми вилучили в одного з учнів». Просить не згадувати у статті номер школи — не хоче такої «реклами» для свого навчального закладу. У пакетиках — снюс, зволожений тютюн, оброблений розчином солі та соди з додаванням ароматичних і смакових домішок. Його кладуть під губу і розсмоктують.

«Пакети юний „бізнес­мен“ продавав шко­лярам по 10 гривень. Снюс придбав в Інтернеті. За банку (22 пакети) заплатив 180 гривень. Ми швидко згорнули його бурхливу підприємницьку діяльність та викликали до шко­ли батьків, — розповідає педа­гог. — Сім'я цілком благополуч­на. Переїхали до Львова з іншої області. Поки батьки займалися пошуком роботи і облаштовува­ли житло, син вирішив ось у та­кий нехитрий спосіб покращити своє фінансове становище. До слова, батьки давали йому гро­ші на кишенькові витрати».

Діти, які спокусилися «но­винкою», загортали пакетики у купюри номіналом 1 та 2 грив­ні, щоб батьки, випадково на­трапивши на знахідку у портфе­лі чи кишені верхнього одягу, не здогадалися, що там всереди­ні. Недобре адміністрація шко­ли запідозрила, коли почастіша­ли випадки отруєнь серед учнів — діти скаржилися на біль у жи­воті, проноси, нудоту, блювоту. І коли директор ініціював пере­вірку, одна із вчительок, яка вела урок, звернула увагу на школя­ра, який постійно щось смоктав. Думала, що то жуйка, вимага­ла, аби виплюнув. З’ясувалося, то був снюс… Директор шко­ли ще кілька років тому розгор­нув антитютюнову і антиалко­гольну кампанію, але кожного року підростають нові «кадри», які приносять у класи то насвай, то вейп, то ще якусь «біду». «Це — масове явище у всіх школах по всій Україні, — каже педагог. — Але всі воліють замовчувати цю тему. Батьки думають, що це — клопіт школи, а вчителі — що цим повинні займатися батьки».

Підлітки називають снюс «ні­котиновими цукерками». Зволо­жений тютюн дає такий самий ефект, що й цигарки, але якщо з цигаркою діти мусять ховати­ся від дорослих, то снюс можуть вживати у школі чи вдома, не боячись бути упійманими! Про­те снюс — набагато небезпечні­ший за звичайні сигарети. Коли людина курить, частина нікоти­ну йде у повітря, а коли пакетик з тютюном розміщується під гу­бою, весь нікотин, що містить­ся у ньому, миттєво всмоктуєть­ся слизовою і потрапляє у кров.

Усі знають, що крапля ніко­тину здатна убити коня. В одній краплі міститься 60 мг нікотину. В одній невикуреній сигареті — 10 мг. Якщо людина з’їсть шість сигарет, то з великою вірогідніс­тю помре. Це — якщо людина до­росла, бо у дітей — менша вага, тому й доза, яка може їх убити, — менша. Щороку в Україні фіксу­ють випадки отруєнь маленьких дітей, які наїлися цигарок. Про те, що снюс володіє аналогічним ефектом, — інформація відсутня.

Снюс можна безперешкодно придбати в Інтернеті — достатньо ввести у пошуковій стрічці Google ключові слова. Інтернет-магази­ни пропонують широкий асор­тимент цієї продукції від 145 до 230 гривень за банку та знижки для оптових покупців: за умови купівлі від п’ятьох банок — мінус 5%, від десятьох — мінус 10%. На сайтах є детальна інструкція, як вживати снюс, та перелічені його переваги: не шкодить оточенню, не «засмічує» легені, можна вжи­вати у місцях, де заборонено ку­рити, і швидко отримати порцію нікотину, «не відволікаючись від роботи», дозволяє… кинути ку­рити («коли вживаєш снюс, кури­ти зовсім не хочеться»). Офіцій­ні дистриб’ютори, рекламуючи продукцію, чесно розповідають про недоліки тютюнового виро­бу: викликає звикання, дорожчий за цигарки, насвай і нюхальний тютюн, провокує появу непух­линних уражень слизової рото­вої порожнини («але все швидко нормалізується після того, як пе­рестанете вживати снюс»), а та­кож перелічує протипоказання до його вживання: цукровий ді­абет, серцево-судинні захворю­вання, артеріальна гіпертензія, вагітність і годування грудьми, вік до 18 років. Але, оформляю­чи замовлення, про вік ніхто не запитує. Потрібно лише вказати ім’я, прізвище та місто, в якому живеш, номер відділення пошти, куди має надійти товар, номер контактного телефону і бажаний спосіб оплати (банківською карт­кою, під час отримання на пошті тощо).

Офіційні дистриб’ютори по­стачають снюс зі Швеції. У скан­динавських країнах бездимний тютюн дуже популярний. Спро­бувати снюс мені запропонува­ли норвежці, коли я перебувала у цій країні. Мене це здивувало, адже я не уявляла, що нація, яка у хорошому розумінні цього сло­ва «схиблена» на здоровому спо­собі життя, час від часу може «ба­витися» тютюновими виробами. Не курю, але журналістська ціка­вість взяла гору. Поклала пакетик під верхню губу. Норвежці проін­структували: «Тільки під вуздеч­ку не клади, бо „спалить“. Тримай пів години і… насолоджуйся». Ви­тримала лише п’ять хвилин. Від­чула запаморочення — чи то від хвилювання, чи й справді це вже почало діяти обіцяне «приємне розслаблення». Ясна злегка при­пікало, але я себе намагалася за­спокоїти тим, що так діє сіль, яка входить до складу тютюнового виробу. У роті почало утворюва­тися багато слини, гіркої на смак. Ковтати не бажано, бо новачка у цій справі може знудити. Випльо­вувати, сидячи за столом у при­стойному товаристві, — не надто пасує, тож я вийшла у вбираль­ню і витягла пакетик з-під губи. Зроду такої гидоти не куштувала — відчуття, ніби три дні не чистила зубів та ще й після цього вилиза­ла попільничку!

У деяких країнах була запро­ваджена стратегія мінімізації ри­зику тютюну. У рамках цієї ініціа­тиви у 1970-х роках уряд Швеції запровадив жорсткі обмеження щодо продажу цигарок і як аль­тернативу запропонував жуваль­ний (або, як його ще називають, «смоктальний») тютюн — снюс. Минуло 40 років, і Швеція ста­ла лідером у Європі за показни­ком зниження захворюваності і смертності від тютюну (на цьо­му, власне, й акцентують офіцій­ні дистриб’ютори шведського снюсу в Україні). На сьогодні кур­ців у Швеції — 7% (для порівнян­ня, в Україні — 20%), і в обох кра­їнах ця кількість з кожним роком зменшується. Але є й зворотний бік медалі: 18% шведів — узалеж­нені від тютюну. Що це означає? Що кожен десятий отримує дозу нікотину, не затягуючись цигар­кою, а кладучи пакетик, напха­ний тютюном, під губу.

Проте мода на снюс прийшла в Україну не зі Скандинавії, а з Росії — так само, як свого часу на вейпи та насвай. Російські ЗМІ б’ють на сполох: снюс продають у кіосках, розташованих побли­зу шкіл, — мабуть, щоб потен­ційним покупцям не треба було далеко ходити. І це — попри за­борону, яка діє з 2015 року і за­бороняє його реалізацію у РФ. Оскільки тютюнові вироби у цій країні потрапляють під низку за­борон, виробники знайшли щі­лину у законі — замість тютюну додають хімічні речовини. Які — достеменно ніхто не знає, адже такі дослідження не проводили­ся. Офіційно продають «нікотин без тютюну». Чи потрапляє та­кий непевний товар в Україну — можна тільки здогадуватись…

У наркодиспансери ті, хто вживає снюс, не зверталися, зате було багато випадків отру­єнь. Підлітки ковтають слину, яка виділяється під час вживання ви­робу, або кладуть пакетики під губу один за одним, щоб отри­мати максимальний «нікотино­вий удар», після чого їх госпіталі­зують з інтоксикаціями. Довести, що так подіяв снюс, неможливо, оскільки у сечі дітей виявляють або сам нікотин, або його мета­боліт котинін — те саме, що й у курців звичайних сигарет.

В Україні у 2016 році народ­ний депутат Дмитро Лінько ініці­ював законопроєкт «Про внесен­ня змін до деяких законів України (щодо доповнення переліку за­боронених тютюнових виробів та регулювання їх обігу)», яким про­понувалося заборонити продаж тютюну для орального вживан­ня (жування та розсмоктування у роті). Проте через пів року за­конопроєкт був відкликаний, а це означає, що виробляти, ввозити, пересилати, перевозити, про­давати, купувати і вживати снюс в Україні досі можна цілком ле­гально…

Коментарі для «ВЗ»

Юрій Оробець, заступник голови правління ГО «Твереза Україна»

Снюс — токсична речовина наркотичної дії. Таких речовин на­лічується понад 3000 — не встигаємо їх відстежувати. Спілкував­ся з підлітками, які вживали снюс. Розповідали, як їм «рекла­мували» товар: «Не будь слабаком — спробуй!», «Розслабся», «Отримай кайф», «Це — класна штука», «Тобі сподобається». За­лежність викликає не сама речовина, а ось ця програма, яка за­кладається у юні голови і відключає у дітей та підлітків (а часто — й у дорослих) інстинкт самозбереження. У групі ризику — діти з неповних і неблагополучних сімей, діти, які зазнали психологіч­них травм, не можуть реалізуватися, знайти своє місце у житті, і діти, батьки яких толерують алкоголь, які переконані, що «на свя­то можна трішки випити» та навіть можуть налити трохи вина си­нові чи доньці… Закладена програма (психологічна залежність) сприяє формуванню звички, а звичка — переходить у потребу, тобто розвивається вже залежність фізична. Всі наркомани, які вживають важкі наркотики, починали колись із легких.

Як діяти батькам у випадку, якщо їхня дитина пристрастила­ся до снюсу? Не забороняти, не кричати, не бити — це не дасть ефекту. Необхідна тривала робота — треба багато пояснювати, розповідати. Я починаю з того, що кажу підліткам: «Ви — люби­телі отруюватися хімікатами. А тепер складіть абревіатуру з пер­ших трьох літер». Діти такими не хочуть бути, тож це — перший крок, аби вони задумалися над своєю поведінкою.

Надія Качур, лікар-педіатр Комунального некомерційного підприємства Львівської облради «Обласний клінічний діагностичний центр»

Розсмоктати один пакетик снюсу — те саме, що викурити пів або навіть дві пачки сигарет — залежно від міцності тютюнового ви­робу. Негативні наслідки вживання снюсу: затримка росту, агре­сивність, надмірна збудженість, погіршення пам’яті, концентрації уваги, високий ризик розвитку раку шлунка, печінки, стравоходу, гортані, ротової порожнини, слабкий імунний захист. Запідозри­ти, що дитина вживає снюс, можна у разі частих кишково-шлун­кових розладів, втрати свідомості (якщо у кров надійшла велика доза нікотину та хімічних домішок — загалом вивільняється понад 2,5 тисячі небезпечних, у т. ч. канцерогенних речовин). Але голо­вна ознака — це опіки слизової рота (під верхньою або нижньою гу­бою). Згодом може навіть оголюватися корінь зуба, оскільки шкід­ливі речовини буквально «роз'їдають» ясна.

Анастасія Млин

Колаж Ігоря Нестюка, фото Юлії Підлужної