«Олеся поїхала до Львова, щоб сходити в кіно»

Більш ніж десяток операцій уже зробили 15-річній Олесі Шиян, яку 2 листопада у Львові травмував сполоханий кінь. Скільки ще хірургічних втручань доведеться провести дівчині, медики не беруться прогнозувати. Лише 18 листопада Олесю перевели з реанімації у травматологічне відділення.

«Лікарі налаштували нас, що лікування та реабілітація будуть тривалими. Мож­ливо, у лікарні їй доведеться провес­ти ще пів року, — каже батько дівчини Руслан Шиян. — Треба провести плас­тику, бо є відкриті частини кістки, вони не можуть зростатись, поки немає нор­мального кровопостачання. Треба ці ді­лянки накрити шкірою. Потім будуть ста­вити апарат зовнішньої фіксації. Ви не уявляєте, який шок і жах нам довелось пережити. Більше двох тижнів опера­ції були щодня. Лікарі боялись робити якісь прогнози. Зараз уже маємо вакуум­ні пов’язки, їх ставлять на три дні. І замі­нювати їх можна з місцевою анестезією».

Аби врятувати ногу дівчинці, яку після трагічного інциденту привезли в ОХМАТ­ДИТ, скликали консиліуми лікарів з різ­них медичних закладів, у тому числі й військових медиків, які мають досвід лі­кування важких поранень. Проблема була не стільки у переломі кістки, скіль­ки у пошкодженні підколінної артерії та сильній крововтраті. Коли дитину допра­вили до лікарні, то нижче коліна на нозі фактично було відсутнє кровопостачан­ня.

Сама Олеся — не львів’янка. Її роди­на мешкає у Турці. Тепер їхнім домом стала лікарняна палата — хтось з батьків обов’язково залишається у лікарні навіть на ніч. Зараз її перевели у простору па­лату, тож хтось з батьків може переночу­вати на окремому ліжку.

«Олеся завжди така слухняна, спо­кійна дитина. Відмінниця, капітан шкільної команди з волейболу… Коли на канікулах попросилась поїхати до Львова, щоб сходити в кіно з друзя­ми, ми не заперечували. У неї є друзі, які живуть у Львові, але приїжджають у Турку до бабусь-дідусів. От вони вирі­шили зустрітись у Львові. Після фільму купили каву і присіли на лавку, аби її ви­пити. Ніхто ж не міг уявити, що той день так переверне наше життя, — каже Рус­лан Шиян. — Але Олеся молодець, вона дуже мужньо все переносить. Ми пона­возили їй підручників, аби вона могла вчитись. Насамперед англійську. Хоче її добре знати».

Вчителька англійської та класний ке­рівник Олесі Віра Костевич каже, що дівчинка — її улюблена учениця. «Олеся не просто відмінниця. Вона лідер, вміє вести дискусію. З нею цікаво на уроці. Нам її дуже бракує, — каже Віра Іванівна. — Вона завжди брала участь у всіх спор­тивних заходах, олімпіадах. З п’ятого по дев’ятий клас, коли Олеся грала в ко­манді з волейболу, ми завжди мали пер­ші місця. Цього року на туристично-кра­єзнавчих змаганнях її уже не було, то ми вперше не перемогли. Зайняли друге місце. Перед осінніми канікулами Олеся з подругою написали сценарій для Осін­нього балу, який планували провести піс­ля канікул. Та він уже не відбувся. Споді­ваємося, що Олеся скоро повернеться до школи і ми зможемо провести з нею Новорічний бал».

Що ж до винуватців трагедії, то батьки дівчинки не знають, чи їх знайшли або чи хоча б шукають. «Зрозуміло, що винні не коні, а люди, які кинули петарду чи то фе­єрверк. Але з поліції до нас не приходи­ли. Та й нам зараз головне — здоров’я ди­тини. У лікарню ніхто з винуватців також не приходив. Мабуть, їм байдуже. Бог їм суддя», — каже Руслан Шиян.

Р. S. З міської ради уже надійшли батькам 50 тисяч гривень на лікуван­ня Олесі. Однак попереду ще операції та тривала реабілітація. Тож якщо має­те змогу, можете переказувати кошти на рахунок батька 4149 4991 3381 6205 (ПриватБанк) Руслан Шиян.