А ви вже здали 450 гривень на книжку з англійської?

Батьки школярів змирились: перші місяці навчального року — це суцільне «здайте гроші». Чи не найбільше б’ють по кишенях підручники з англій­ської мови. Залежно від кла­су, вартість комплекту колива­ється від 450 до 650 гривень! «Але ж то для дітей» — пере­конують себе батьки, витягу­ють з гаманця часом останні гроші і навіть не питають, а де ж безкоштовні підручники, якими мають забезпечувати школярів? А вони у школах є. І принаймні для учнів 1−2 класів — цілком пристойної якості.

«Моїй старшій дочці 16 років. Вона у де­сятому класі. І усі ці роки ми купували комплекти під­ручників з англійської. Я бачила ті книжки, що є у шкільній бібліотеці, — по них справді складно вчити мову, тож мирилась з тим, що треба викласти кілька со­тень на нормальні підручники. Скажімо, цього року комплект обійшовся у 600 гривень, — роз­повідає мама двох школярів Іри­на Судомляк. — Цього року мій середній син пішов у перший клас НУШ. Їхні підручники, як на мене, значно цікавіші та про­гресивніші. Наприклад, підруч­ник з англійської побудований у формі аудіювання, тобто йдеть­ся про те, що діти мають сприй­мати мову насамперед на слух. І це прекрасно для першого кла­су, адже діти ще не вміють ні чи­тати, ні писати. Сам підручник яскравий, кольоровий, до нього є аудіодиски. І тут виявляється, що ці книжки треба здати назад у бібліотеку, натомість закупи­ти інші — по 450 гривень. Тож я розумію, що це банальне заро­бляння грошей. Я ці книжки ку­пувати відмовилась, але зроби­ла ксерокопії. Виявилось, що у придбаній книжці — те саме ауді­ювання, ті самі теми. Тож навіщо заміняти?».

Жінка показує обидві книж­ки. Справді, і теми, і стиль викла­ду схожі. Фактично це лише кар­тинки, які спонукають до діалогу. Але якщо в одній кенгуру, в ін­шій баранець тощо. Бібліотечний підручник — це не «Англійська для 1 класу» авторства О. Карп’юк, яку критикують і вчителі, і бать­ки, а Quick Minds1 з логоти­пом Сambrige. Тобто це ліцен­зійне видання Кембриджського університету, видане в Україні за бюджетні кошти. І у попере­дні роки батьки нерідко купува­ли кембриджські підручники, бо вони, мовляв, кращі. Але як тільки з’явилось адаптоване ви­дання у школах, виявилось, що воно «заслабеньке» і треба купу­вати інші. Як сказала мені одна мама — книжка не сподобалась, бо в ній намальовані «якісь не­гарні діти». До речі, окрім Quick Minds, для НУШ надрукували за ліцензією також Smart Junior 1 for Ukraine британського видав­ництва MM Publications. І школи самі обирали, за якими підруч­никами для НУШ навчатимуться.

«На сайті Інституту модер­нізації змісту освіти є перелік основних навчальних підручни­ків та посібників. І виявилось, що підручника Smiles, який нам за­пропонували придбати, у ньому немає. Він лише у списку додат­кової літератури. Я скерувала запит у Директорат дошкільної та шкільної освіти МОН щодо того, чи можуть діти навчатись за підручниками, яких немає у переліку основних. Отримала офіційну відповідь за підписом генерального директора Андрія Осмоловського, що «учні 1 кла­су закладів загальної середньої освіти НУШ мають бути забез­печені сучасними безкоштов­ними підручниками, які відпові­дають державним стандартам, типовим освітнім програмам та сучасним підходам до вивчен­ня іноземних мов. Навчальна лі­тература, що розміщена у роз­ділі як додаткова, в тому числі зазначений там посібник зару­біжного видавництва, можуть використовуватись у навчаль­ному процесі лише як додаткові, — каже Ірина Судомляк. — Коли повідомила про це директо­ра, вона сказала, що, мовляв, це була ініціатива батьків купу­вати інший підручник з англій­ської». Жінка зізнається, тепер її в школі намагаються вистави­ти скандалісткою. Директорка навіть спеціально зібрала бать­ківські збори, на яких мали ви­рішити, за якими книжками вчи­тись. «Звичайно, батьки казали: як так, ми витратили такі гро­ші, значить, треба вчитись по тій книжці, яку купили. Я нама­галась донести, що не ми маємо обирати, за якою книжкою вчи­тись, — каже пані Ірина. — Дирек­торка каже, до цієї книжки навіть диска немає. Показую QR-код, за яким можна завантажити ау­діо до кожного уроку. І букваль­но за хвилину завантажую його на смартфон. На що директорка каже, у нас магнітофон на дис­ки, тому треба книжку з диска­ми. Кажу, я вам запишу його на диск. А вона: «Та слухайте собі його вдома». Врешті розмова перейшла на мою старшу донь­ку. Вона вчиться нормально, але часом відпрошується з уроків, бо займається у «Пласті». По­передила її, аби була готова до пресингу».

У деяких школах дітям навіть не дозволяють вчитися за від­ксереними підручниками. «Вчи­телька сказала здати по 640 грн на книжку та зошит з англійської мови закордонного виробни­ка. Я підійшла до вчителя, щоб зробити фото книжки та зоши­та, аби точно дізнатись автора й назву видання, щоб роздру­кувати собі копію з Інтернету. Вчителька сказала, що дитина не має права вчитися за такою книгою, тому що це порушення прав виробника, і у школи через це будуть проблеми, і у дитини. Я все ж таки вирішила зробити копію книги та зошита, оскіль­ки вважаю, що з мого боку це не є порушенням (я ж їх не роз­повсюджую, це для особисто­го користування). Зекономила 400 грн. Але вчителька на уроці почала дитині те саме говори­ти: «Це порушення прав вироб­ника, ти не маєш права за такою книжкою вчитися… Що, батьки не могли дати 640 грн., щоб за офіційними книгами вчитися?» — скаржиться у FB одна з мам.

Зрозуміло, що для адміністра­ції школи таке добровільно-при­мусове придбання підручників — непоганий заробіток. Подей­кують, постачальники пропону­ють їм у середньому 10% «відка­ту» від вирученої суми.

«Ми скидались вчителю по 650 гривень на підручник Focus від Longman. Дитина наших зна­йомих вчиться за тим же підруч­ником, але там батьки самі ку­пували його на гуртівні. Вийшло на 100 гривень дешевше. Вия­вилось, якщо замовляти відра­зу з 20 штук і більше, дають хо­рошу знижку і безкоштовний комплект для вчителя. У нашо­му класі 31 учень. У паралель­них класах також по 30−32 учні. Зрозуміло, що їх не закупову­вали за роздрібною ціною. Ду­маю, на цьому заробляє не вчи­тель, а адміністрація. Вчитель лише має виконати „план“, — каже Мар’яна Личук. — Я сво­го часу також вчила англійську з репетитором за книжками від Longman. Батьки тоді платили по 30 доларів за комплект. Кни­ги справді якісні, але за ними треба вчитись у невеликій гру­пі. Яка різниця, який підручник, якщо вчитель на уроці не спо­нукає дітей спілкуватись, а 20 хвилин просто питає учнів нові слова? За минулий рік їм лише кілька разів включали аудіо­диск, який іде в комплекті. Про­блема в тому, що вчителі старої закалки добре знають правила, але самі не вміють спілкуватись усно».

Коментар для «ВЗ»

Ігор Гайдук, заступник начальника управління освіти ЛОДА

Батьки з власної ініціативи можуть придбати підручники іно­земних видавництв. Але вчитель не має права змушувати це ро­бити. Це незаконно. Щодо навчання за ксерокопіями підручни­ків, не думаю, що у цьому є проблема. Зрештою, усі підручники з грифом МОН можна безкоштовно завантажити та роздрукува­ти. Міністерство освіти має відповідні домовленості з авторами, тож це не є порушенням авторських прав.

Зараз іде оновлення підручників для других, сьомих та оди­надцятих класів. Так, у деяких школах книжок може не вистачати, адже цього року маємо на сім тисяч учнів більше, ніж торік. Але у такому випадку керівництво школи повинно дозамовити необ­хідну кількість підручників.