«Жили, як голубки: то він через вікно вилітає, то вона»

Ця трагедія сталася в селищі Колках Маневицького району на Волині. Сусіди побачили на чужому подвір’ї літню жінку, що лежала на землі. Думали, п’яна. А виявилося — мертва. Бідолашну жорстоко били по голові.

Наташа і Толік почали жити разом у зрілому віці. Обоє до того мали інші сім’ї, дітей. Зі­йшлися, коли жінці вже було за со­рок, чоловікові — за п’ятдесят. Гос­подарювали у його хаті. Та спільне життя, кажуть сусіди, у них не дуже ладилося.

— Жили, як голубки: то він через вікно вилітає, то вона, — зауважують люди.

Називатися сусіди не всі хочуть. Скаржаться, що Толік — лихий чо­ловік, веде непутнє життя. Мовляв, якоюсь бідою рано чи пізно те все мало закінчитися.

— П'янки і гулянки — вся його професія, — розповідають. — Такий ловелас всемогутній. Він Наташу не уважав, як тільки її не обзивав, за жінку не щитав. І чого за нього вче­пилася? Тільки вона на роботу — вже повна хата гостей. Галдьож, крик. Каждого дня.

Жінка працювала в Луцьку на за­воді. Роботи трималася, навіть їз­дила від фірми у закордонні від­рядження! Те, у якому стані після чоловікових гулянок заставала хату, повернувшись, її не тішило. Та, ка­жуть, все терпіла: вичистить, вимиє — і знову на роботу.

Та як би там не складалося, а прожили вони в парі близько десят­ка літ. Врешті незадовго до трагедії у Наталії терпець увірвався: зібра­ла речі і коником вивезла у сусіднє село, у свою хату. Проте на обійстя, де жила з Толіком, час від часу на­відувалася.

Щоб не бачити, що на їхньо­му подвір’ї твориться, один із сусі­дів — Анатолій Чеб — навіть поста­вив високий металевий паркан. Так ті «концерти» йому допекли! Розпо­відає, як останньою краплею ста­ла особиста зневага сусіда. Мов­ляв, той тримав пса, а всі нечистоти з-під буди щоранку змивав у його город. На всі прохання, зауважен­ня відповідав матом. Тому й відго­родилися від нього.

— А на шум і крик у них ми давно перестали увагу звертати, — зізна­ється Анатолій Кузьмич. — І що ста­лося вбивство, дізналися аж згодом.

Односельчанин Сергій Коваль­чук живе через дорогу від хати, у якій розігралася драма. Він розпо­відає:

— У той день я на подвір’ї траву викошував, загрібав. Аж це підхо­дить до мене сусідка. Питає, чи не бачив, що там (в будинку, де стало­ся вбивство. — Авт.) відбувається? Кажу: «А що хіба?» А вона: «Там жі­ночка лежить». Я підійшов до воріт. Дивлюся — це Женя, пенсіонерка, вона частенько там бувала, разом з хазяїном пили. Думав, п’яна ле­жить. Дзвоню до її дочки, яка пра­цює в магазині, прошу, аби матір забрала. Але тільки та прийшла з чоловіком, чую — крик. Зрозумів, що Женя мертва.

Сергій Євгенович працює начальником УЖКГ Колківської об’єднаної територіальної громади. Про те, що сталося, він одразу повідо­мив голову ОТГ, дочка загиблої ви­кликала правоохоронців, ті — швид­ку.

Чоловік каже, побачене людей шокувало:

— На жінці живого місця не було. Дуже побита була голова. Це до якої степені треба озвіріти, щоб так бити?

Коли ж затримали підозрювану у скоєнні злочину, усі були просто ошелешені. Нею виявилася… На­таша.

З повідомлення правоохоронців стало відомо, що того фатального дня жінка навідалася в дім до Толіка о четвертій ранку. І застала з ним у ліжку чужу жінку. Дарма, що та стар­ша за Наташу на понад десять літ. У скронях запульсувала кров. Вона взяла палицю, кілька разів вдарила нею гостю свого колишнього спів­мешканця і пішла геть.

Якби історія на тому закінчила­ся, то вона б, певно, не мала такого страшного фіналу. Але Наташа над­вечір повернулася. Знову побачила Толіка з Женею — і конфлікт розго­рівся з новою силою. З люті вхопи­ла пенсіонерку за волосся, почала волочити по кімнаті. У хід знову піш­ла палиця. А чоловік… втік. Очевид­но, боявся, аби не дісталося і йому. За свою гостю він не вступився — не покликав на допомогу ні сусідів, ні поліцію. Тим часом потерпіла від травм померла.

Якщо вину затриманої дове­дуть, їй загрожує тривале тюремне ув’язнення. Люди бідкаються, що через такого «непотрібного чоло­віка» та взяла гріх на душу. Кажуть:

— Наташу, дуру, шкода. Ми так всі між собою говорили: ну, пішла ти од його, то настройся, чого ходила, пе­ревіряла, з ким він? Вона, мабуть, думала, що він перепросить її. А це зловила, що голі в ліжку були. І все те сталося… З ревності, не інакше.

І додають: поки жінка дає свід­чення у поліції, Толік до хати вже іншу даму приводив.

Волинська область