Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

Назвав Шевченка «русскім кріпаком»...

Леонід Парфьонов презентував фільм про російських євреїв.

Українці добре знайомі з російською традицією привласнювати чужі здобутки, в тому числі національних геніїв. Цієї риси, як виявилось, не позбавлений і російський опозиційний журналіст Леонід Парфьонов, який у Львові на презентації власного фільму «Російські євреї» відніс видатних українських митців до російської культури (на фото).

У будівлі «FEST Republic», який входить до тієї ж компанії, що й бандерівська «Криївка» та «Жидівська кнайпа», відбулася презентація другого фільму трилогії «Російські євреї. Другий фільм. 1918-1948». Автор — відомий російський журналіст Леонід Парфьонов.

У фільмі журналіст розповідає про євреїв, які творили російську імперію. Акцент робиться на тому, що були змушені позбуватися свого коріння, змінювати прізвища, щоб мати можливість робити в російській імперії кар’єру. За словами Парфьонова, завдання фільму — пояснити, як і чому євреї приходили в «чужу цивілізацію» і ставали там «своїми».

«Це не про євреїв загалом, а про тих, хто асимілювався, хто переходив у російську чи українську культуру, реалізовував себе через російську мову, працюючи у Києві чи повоєнному Львові», — говорить Парфьонов.

Місце дії другого фільму - будинок Троцького у Мексиці, колишня арена стадіону в Нью-Йорку, де Соломон Міхоелс закликав відкрити Другий фронт, готель на Соловках, де колись діяв концтабір, також будинок дідуся художника Шагала у Вітебську і безліч інших пам’ятних місць.

На думку російського опозиціонера — це були не лише «вітри асиміляції», а й «вітри прийдешнього ХХ століття», коли людям хотілось «більшого, ніж залишатись першим хлопцем на селі».

На запитання з залу (а публіка зібралася переважно російськомовна), чому кожен другий російський фільм знятий російськими євреями, Парфьонов випалив: «Тому, що вони росіяни!». «Вони хотіли бути росіянами і ставали ними», — роздратовано додав.

Явно не сподобалась йому репліка жінки із залу, що 80% російських геніальних винаходів належать євреям. «Як це можна підрахувати?» - спитав. І почав говорити про те, скільки євреїв живе в Америці.

«Вони переставали бути євреями. Цукерберг, ну який він єврей? Одружений з китаянкою! Хто згадає, як звати араба Фредді Меркюрі? Без листочка не повторити», — саркастично зауважив.

Далі натякнув, що національність не має значення, коли людина досягає певних висот.

«Неважливо, якого кольору кішка, головне, щоб ловила мишей», — багатозначно заявив Парфьонов.

Здивувала присутніх і відповідь Парфьонова на запитання, чи можна чекати фільму про росіян-українців. З’ясувалося, що йому важко «визначитись» і розділити ці дві національності.

«Розумієте, це ж екранна розповідь, у книжці можна написати з нюансами, а в екранному варіанті повинна бути визначеність, поріг. Ви, напевно, знаєте кіно радянського часу? То поясніть: Бондарчук, який грає Шевченка в радянському біографічному сталінському фільмі, одразу отримує народного артиста СРСР, бо дуже Сталіну сподобався фільм. То він ще український кінематографіст? А коли знімає «Долю людини» як режисер і актор, то вже російський чи що?» — запитав журналіст. «Радянський», — підказали Парфьонову із залу.

«Чому радянський? Це російсько-радянський період, «Доля людини» — що там радянського? Ні партії, ні червоних знамен. Не бачу нічого радянського», — парирував Леонід Парфьонов.

Потім почав гарячково говорити про українських режисерів, які чомусь, на його думку, стали російськими, чим остаточно спантеличив зал.

Та апогеєм стала його заява, що Шевченко — «русскій» кріпак. Тут же згадав про викуп письменника і нагадав, хто саме його викупив.

«Мене дуже цікавить російська і українська доля Шевченка. Як з російського кріпака стати першим українцем, провісником іншої національної культури. Це фантастично. Це сюжети при житті, неспроста він став епіграфом культурної державності»,— виголосив зі сцени Парфьонов.

Після цих слів ламаною українською журналіст продекламував вірш «Мені однаково…», зірвавши овації. Щоправда, аплодували вже не всі. У багатьох у залі залишився неприємний осад від недолугої спроби замилити очі декламуванням вірша українською після того, як автора, по суті, назвали росіянином, який незрозумілим чином став символом української державності.

Фото надав «FEST Republic»

Схожі новини