Зомбі зі смартфоном у руках

У громадському транспорті, у черзі до лікаря, на перерві у школі, на нудній лекції, на зборах колективу, у кафе і на зупинці громадського транспорту — для смобі не важливо, сидить він вдома у м’якому кріслі чи на бордюрі просто неба, перебуває наодинці чи у натовпі. Головне — аби смарфтон був підключений до Інтернету, а батарея довго тримала заряд. Ці відчайдухи можуть ганяти поміж авто, не відриваючи очей від екрана. Вони приходять у гості і приділяють увагу тільки своєму телефону. Для них вийти з дому без “вірного друга” - те саме, що вийти голим.

Нове слово “смобі” ввело в обіг відоме німецьке видавництво Langenscheidt, що друкує посібники з вивчення іноземних мов. “Смобі” - поєднання двох популярних слів, “смартфон” і “зомбі”.

Люди, які замість того, щоб дивитися в очі співрозмовнику, витріщаються у телефон, справді чимось нагадують живих мерців. Учені підрахували: смобі сприймає дійсність лише на 5%. Тобто якщо людина каже, що чує вас, а сама у цей час клацає по екрану, зміст 19 фраз із 20 не зрозуміє і тим більше не запам’ятає. Чи означає це, що смобі так само залежний від свого гаджета, як курець — від цигарки?

“Якщо людина полюбляє проводити вільний час з телефоном у руках, не означає, що у неї розвинулася залежність. Залежність — це хвороба, яка має свої симптоми”, - каже психолог, спеціаліст у боротьбі із залежностями Євгенія Шапочка.

Ви — узалежнені від свого смартфона, якщо:

• можете по кілька разів прокидатися вночі, щоб перевірити, скільки людей вподобало ваші світлини з відпочинку на морі, раз за разом дістаєте телефон із сумки чи кишені у церкві під час Служби Божої або у театрі, коли йде вистава, бо боїтесь прогавити важливе повідомлення;
• якщо вам важко контролювати сам процес (можете просидіти у соцмережах три години поспіль і навіть не помітити, скільки часу згаяли);
• якщо у разі неможливості отримати чергову “дозу” (скажімо, забули гаджет вдома або він вийшов з ладу) переживаєте психомоторне збудження, відчуття нездужання або слабкості, у вас підвищується кров’яний тиск, посилено виділяється піт, тремтять руки, нудить, болить голова; якщо після дня, проведеного без мобілки, довго не можете заснути;
• якщо виникає потреба збільшити тривалість “спілкування” зі смартфоном — у такий спосіб хочете посилити задоволення або поновити його на тому рівні, що колись був;
• коли ви із цим засобом зв’язку у руках, усі важливі справи відступають на другий план. Ви стали помічати, що вони поступово втрачають для вас вагу;
• незважаючи на очевидні шкідливі наслідки (приміром, через нестачу живого спілкування у вас з’явилися проблеми у сім’ї), продовжуєте проводити час з мобілкою.

Помітили у себе щонайменше три ознаки? Проконсультуйтеся з психологом чи психотерапевтом.

“Якщо особистість зріла, сформована, але воліє проводити час з віртуальними друзями, а не з реальними, то треба знати, що за цим стоїть. Можливо, людина — інтроверт, зосереджена на своєму внутрішньому світі, замкнута, їй важко налагоджувати контакти із зовнішнім світом, - припускає Євгенія Шапочка. - Можливо, людині нудно і вона у такий спосіб вбиває час. Сучасні телефони дозволяють відгородитися від оточення. Погляд, звернений на екран, як сигнал для навколишніх: “Я — не з вами, мене тут немає”.

“Небезпечніше, коли до смартфона доривається дитина чи підліток. Вони прагнуть отримати свіжу порцію інформації про те, що відбувається довкола, але не хочуть докладати зусиль, щоб її проаналізувати. Навіщо читати цілу книгу, коли є хрестоматія? Через те надають перевагу коротким повідомленням з одного, максимум — двох джерел. Інформації не перевіряють. Відтак у них формується кліпове мислення”, - пояснює психолог.

З англійської clip перекладається як “швидкість (руху)”, “вирізка з газети”, “уривок з фільму”. А ще — як “затискач”, “хомут”, “скоба”, “щипці”. Навколишній світ для молодої людини, яка не “вилазить” зі свого смартфона, перетворюється на мозаїку розрізнених, мало пов’язаних між собою фактів. Через те, що мислить поверхнево, не здатна проаналізувати те, що відбулося, і оцінює події, керуючись емоціями, а не логікою. Це видно з тих дискусій, що розгортаються у соцмережах. Як показує практика, більшість користувачів лінується не те що прочитати кілька статей на одну тему. Часто обмежуються прочитанням... заголовка однієї!

“Є скандальна новина з брудним заголовком і публіцистична стаття Ярослава Грицака. Як гадаєте, що прочитає більшість? Те, що не забере багато часу та зусиль. Будуть пояснювати свій вибір швидким темпом життя. Мовляв, ніколи телевізор подивитися — не те що статтю у газеті прочитати чи книжку. За собою таке помічала — у Facebook у стрічці з’являються новинні повідомлення, і я поспішаю це прочитати. Це затягує, і треба докласти зусиль, щоб відірватися від такого безперспективного заняття. Якщо хочу дізнатися, яку думку опублікували мої колеги з того чи іншого приводу, можу зайти до них на сторінку, а не перелопачувати тонни інформації, - каже психолог Тереза Гевко. - У людини з кліповим мисленням відпадає потреба думати. Замість того, щоб аргументовано донести свою позицію, грамотно подискутувати, можна просто нагрубіянити супротивнику. Замість того, щоб вигадати якийсь комплімент, можна написати “ого!”. Не розписувати, чому ви вважаєте цей знімок вдалим, а просто його “лайкнути”. Не дякувати людині за запрошення в гості, а поставити смайлик. У сучасному світі важко прожити без смартфона. Важко уявити, як ми колись їхали у травмаї і розглядали пасажирів. Чи писали листи за кордон, тижнями очікуючи відповіді. Тепер можемо спілкуватися з людиною з іншого континенту, ідучи по вулиці. Але якщо не можете пригадати, коли востаннє зустрічалися зі своїми друзями, зате щодня спілкуєтеся з тими, кого ні разу не бачили “наживо”, то є сенс задуматися”...

А тим часом...

Влада штату Нью-Джерсі (США) хоче заборонити пішоходам набирати текстові повідомлення під час перетину вулиць. Порушникам загрожує тюремне ув’язнення терміном на 15 діб і штраф.

Аналогічні законопроекти розглянули також у Нью-Йорку, Арканзасі, Іллінойсі та Неваді, але їх так і не прийняли.

Сучасні телефони вбивають живе спілкування

Навіть у компанії найближчих почуваємося самотніми.

Ці чорно-білі світлини зробив американський фотограф Ерік Пікерсджил. На них зображені реальні люди у їхньому повсякденному житті, увагу яких повністю поглинули їхні цифрові прилади. Все, що змінив фотограф, — “прибрав” телефони з рук героїв, аби показати, як технології витісняють із нашого життя живе спілкування.

На створення цього проекту Еріка надихнула сім’я, яка разом з ним снідала у місцевому кафе: “Вони сиділи поруч, але водночас були абсолютно віддалені одне від одного. У батька і двох доньок у руках були смартфони. Мама вирішила не виймати телефон зі сумки. Вона сумно дивилася у вікно у компанії найближчих їй людей і при цьому почувалася самотньою. Тато час від часу відривався від гаджета і переповідав різні дурниці, які вичитав онлайн. Двічі він починав розмову про велику рибу, яку хтось упіймав, але ніхто йому не відповідав. Побачене мене засмутило. Технологія, створена для більш ефективної взаємодії між людьми, позбавила їх цієї взаємодії. Невідомо, у що це виллється у майбутньому. Врешті-решт мама дістала свій телефон із сумочки і занурилася в онлайн”...

Власта КОЛОДИНСЬКА.