Відсвяткував професійне свято у колі друзів по службі... І зник

За статистикою МВС, у міліцейські підрозділи щороку надходить близько 15 тисяч заяв про зникнення людей. Більшість зниклих вдається знайти протягом десяти діб. Проте близько п’яти тисяч громадян України щороку зникають назавжди. Вони ніби потрапляють в країну невидимок, до якої не знайдено жодної стежки... Шість років тому у Львові зник безвісти оперуповноважений податкової міліції старший лейтенант Назарій Козовий. Востаннє його бачили у колі друзів-офіцерів, які відзначали День податкової міліції.

5 лютого 2009 року Назарій Козовий разом зі ще чотирма офіцерами відзначав день податкової міліції в ресторані “Червона рута”, що на вулиці Хуторівці у Львові. Близько 22-ї години, встановили пізніше обставини цієї вечірки правоохоронці, один із приятелів викликав до ресторану таксі,- щоб Назарій поїхав у смт Куликів, де проживав разом з батьками. За словами таксиста, який прибув на виклик, він від’їхав з клієнтом метрів на сто від ресторану, та через хвилину заднім ходом повернувся на місце виклику й висадив пасажира. Бо той не мав грошей розрахуватися за дорогу. Друзі Назарія цього пригадати не можуть. За їхніми словами, на той час вони були “змученими від забави”.

Наступного ранку старший лейтенант Козовий не з’явився на службу. Колеги зателефонували до батьків офіцера й з’ясували, що Назарій не ночував удома. Розуміючи, що керівництво за зникнення колеги під час святкування професійного свята по голівці не погладить, друзі по службі почали шукати Козового. Через кілька днів заяву про зникнення сина подали до міліції батьки Назарія. У слідчому відділі обласної міліції порушили кримінальну справу за ст. 115 ККУ — “умисне вбивство”.

Ще до порушення кримінальної справи один із податкових міліціонерів, той самий, що викликав до ресторану таксі, “пробив” мобільний телефон зник­лого товариша. З’ясувалося, що цим телефоном користується... приватний таксист. Коли його допитали правоохоронці, таксист заявив, що купив телефон у двох невідомих у ніч з 5 на 6 лютого (у ніч зникнення Назарія). На цьому “гарячі сліди” Козового обірвалися. У червні 2010 року, через півтора року після зникнення офіцера, працівники ЖЕКу, оглядаючи електрощитову одного з будинків по вулиці Лесі Українки, знайшли службове посвідчення зниклого. Це був останній слід, який залишив податківець...

Порушена після зникнення Назарія Козового справа за фактом “умисного вбивства” не закрита по сьогодні. Всі ці роки слідчі міліції, наймовірніше, не мали змоги як слід проводити оперативно-розшукові заходи. Адже для цього слід було “брати під ковпак” усіх офіцерів податкової міліції, які брали участь у злощасній вечірці. Та за часів режиму Януковича працівники податкової міліції вважалися недоторканними. До того ж, усі учасники вечірки — “мажори”, діти відомих у Львові підприємців. Сьогодні чи не всі вони носять погони з великими зірками. Зачіпати таких було небезпечно.

Як вважають експерти, що ознайомилися з матеріалами справи, слідчі, якби забажали, змогли б з’ясувати обставини таємничого зникнення юнака. Принаймні, говорять професіонали, в матеріалах справи одразу впадають у вічі деякі “плями”, які варто ретельно вивчити. Перш за все, це стосується показань таксиста, якого викликали до “Червоної рути”. Тієї ночі у ресторані, де святкували податківці, мали демонструвати тоді ще не вельми поширений у нічних закладах стриптиз. Можливо, саме через цю обставину офіцери обрали для святкування саме цей заклад. То чому ж молодий, нежонатий юнак вирішив заздалегідь покинути компанію та пропустити “цвях свята”?

З іронічною посмішкою читали експерти й показання таксиста про те, що він здав назад і висадив пасажира, який не мав при собі грошей, щоб розрахуватися за дорогу. У ті часи, кажуть досвідчені люди, таксист, якого до ресторану викликала компанія офіцерів податкової міліції, безплатно відвіз би клієнта-податківця додому, та ще й поклав би його у ліжко! Та й батьки Назарія твердять, що син завжди мав при собі сотню-другу гривень, щоб за будь-яких обставин мати змогу доїхати до Куликова.

Окрім сумнівних показань таксиста, фахівці помітили в матеріалах справи і те, що хтось свідомо намагався скерувати слідство на хибний шлях. Про це свідчать кілька дивних телефонних дзвінків невідомих до рідних Назарія. Так, у грудні 2009 року до сестри Назарія зателефонував невідомий, який щось розпитував про зниклого брата. Згодом з’ясувалося, що телефонували з російського міста Салехарда, зі стаціонарного телефону, встановленого в офісі тамтешньої вірменської діаспори. Таким чином, припускають, експерти, хтось намагався скерувати правоохоронців на “вірменський слід”. Адже офіцер податкової міліції, який 5 лютого 2009 року викликав для Назарія до ресторану таксі, також вірменин за національністю! За дивним збігом обставин таксист, який прибув на виклик — також вірменин. Та й посвідчення зниклого офіцера знайшли у так званому вірменському кварталі Львова.

Що ж насправді відбувалося у ніч зникнення Назарія у ресторані “Червона рута”? Один із офіцерів — учасників вечірки, звернули увагу фахівці, після зникнення Козового притягався до кримінальної відповідальності за... збут наркотиків! Чому б не припустити, що офіцери податкової міліції, святкуючи своє професійне свято,окрім алкоголю, вживали того вечора ще й якусь “травичку” чи “колеса”? Назарій виховувався в інтелігентній родині й до вступу у лави податкової міліції навіть не вживав алкоголю. А може у ще не зіпсованого “професійними ризиками” юнака від вживання наркотиків “поїхав дах”? І зник­лий і зараз перебуває десь “у близькому зарубіжжі” в палаті якогось закритого медичного закладу?