Різдвяний подарунок від «заокеанського Миколая»

“Високий Замок” першим написав про мужню жінку Віру Фещук-Омельчук зі села Залісці Тернопільської області, у якої нема двох рук і яка народила другу дитину. Наш матеріал зачепив за живе не одне добре серце. Телефонував хлопець і розповів, що після того, як йому ампутували ногу, думав, що життя втратило сенс. А коли прочитав про Віру, яка не побоялася звалити на себе такий тягар — виносити і народити двох дітей, зрозумів, що зі своїм горем також дасть собі раду. Я йому заперечила: Вірині діти — це не тягар, а дар Божий. Бо вони — її руки, опора, надія і неймовірне щастя.

Нагадаємо історію Віри Фещук-Омельчук. У жінки від народження нема обох рук, зате Бозя нагородила її іншим даром — добрим і щирим серцем. Віра не скиглить і не нарікає на долю. Вважає себе щасливою, бо у неї підростає донечка Евелінка — щебетушка, помічниця і порадниця. Евелінка — мамині руки. Їй у березні виповниться три рочки. Чотири місяці тому Віра народила Арсена. На нього — уся надія. Бо як обійтися вдома без сильного чоловічого плеча? Наша газета з розповіддю про жінку-героїню, яку з двома діточками покинув чоловік, потрапила до Сполучених Штатів Америки. Історія зворушила подружжя літніх людей, і вони передали через свого знайомого 500 доларів в Україну на потреби Віри та її діточок.

Коли до редакції зателефонував чоловік і повідомив, що хоче передати гроші Вірі, розпитала, хто він і звідки. Коли почула, що пан Нестор Смолинець прилетів з Америки, була приємно вражена. Насамперед тим, що нашу газету читають і нам вірять люди за океаном, але ще більше тішило те, що людина здалеку перейнялася долею цієї жінки. Зателефонувала і розповіла Вірі радісну новину. Принагідно поцікавилася, чи не схаменувся її чоловік. Може, прийшов, нарешті, побачити свого сина, про якого так мріяв і якого ще жодного разу не тримав на руках. Не приходив! Як і ще не бачила онука за чотири місяці рідна бабуся — свекруха Віри, що живе через хату від своїх внучат.

Вірі додому привезли 8 тисяч гривень. Хлопець з села, у якому живе Віра, зустрівся у Львові з паном Нестором. “Я вже подзвонила і подякувала цьому доброму чоловікові, — щебетала щаслива жінка. — Навіть не сподівалася, що на свій день народження (15 грудня) отримаю такий подарунок!”.

— Я збирався їхати до родини, яку маю у Львові та Дрогобичі, — розповів журналісту “ВЗ” 62-річний Нестор Смолинець. — Вже й спакував речі, як зателефонували наші приятелі пані Слава і пан Мирон Біласи, які живуть поблизу Філадельфії. Сказали, що прочитали у “Високому Замку” історію про жінку без рук і просили передати їй 500 доларів. У Львові я їх виміняв на гривні. Вийшло 8 тисяч гривень.

— Це старші люди?

— Вони на пенсії. Їм по 80 років. До Штатів виїхали під час Другої світової війни. Пан Мирон слабує, не може ходити, їздить в інвалідному візку. Це дуже добрі люди, співчутливі. Переймаються чужою бідою і допомагають фінансово. Знаю, що передавали через якусь жінку комусь в Україну кошти, але, мабуть, ці гроші до адресата не дійшли. Бо минуло вже трохи часу, а від тих людей і від тієї жінки нема жодної вісточки. Бачите, це як у тій історії, яку ви написали, — про добрих і поганих людей.

Отримані 8 тисяч гривень Віра вирішила вкласти в облаштування власної оселі — зробила ремонт у своїй кімнаті і встановила євровікна. А за кілька тижнів після щедрого подарунка від американських пенсіонерів Віра отримала величезну посилку. І знову зі Сполучених Штатів. У коробці був лист від Марії Рачук, ще двох Марій і Розалії. Жінки писали, що прочитали у “Високому Замку” про Віру і вирішили зробити їй і дітям подарунок від “Святого Миколая”. “Скинулися” і накупили море подарунків — памперси для Арсена, бодіки, повзунки, зимовий комбінезон, для Евелінки — куртку, чобітки, іграшки, цукерки, для Віри — банні рушники, три блузки, спідню білизну...