Чернівецьке «метро» запрацювало!

Рідко в якому місті можуть відбуватися підземні екскурсії. А ось Чернівці відтепер цим можуть похвалитися. Гумові чоботи, рукавиці і каски з ліхтариками — без цього сюди не пускають. Новий вид екскурсії «Підземні Чернівці»- це прогулянка дренажним тунелем (так званим чернівецьким метро) від вул. Нахімова до Сагайдачного. Це центр міста, і найголовніше, що маршрут пролягає через місце, над яким стоїть колишня резиденція буковинських митрополитів, а нині ЧНУ ім. Ю. Федьковича. Екскурсія супроводжуватиметься розповідями про ті місця, під якими туристи проходитимуть, та легендами про чернівецьке «метро».

Фахівці запевняють: маршрут повністю безпечний для туристів. Незважаючи на те, що екскурсійний маршрут лише запрацював і що ціна немала (орієнтовно 100 грн.), охочих опинитися під землею Чернівців вже чимало.

Очевидно, для того, аби слідувати легенді про чернівецьке «метро», вхід і вихід тунелю позначений великою буквою М... Однак сама історія чернівецького підземелля проста і не така вже й давня. Це звичайний дренажний тунель, збудований за радянських часів.

Перші зсувні процеси почалися у Чернівцях у 1950-х роках і ускладнилися у 1965-69-му.

У ті роки на Буковині були великі повені, і це стало поштовхом до активізації зсувів. Були запрошені фахівці, які займалися питаннями зсувів. І вже у 1970 році у місті почали проектувати протизсувні споруди. Однією із них і стала дренажна галерея, або ж тунель.

Микола Ілліч Дехтяренко вивчає печери вже давно, він — спелеолог зі стажем. А тепер, на пенсії, працюватиме екскурсоводом.

— Під час екскурсії група перебуватиме під землею майже півтори години, — каже пан Микола, — і пройде 1210 метрів — саме такою є протяжність тунелю. А висота тунелю — 2,20 метра. У Чернівцях дуже багато зсувних ділянок. Одна з таких ділянок — схил від університету до залізничного вокзалу, і щоб він не поплив, скажемо так, вниз до вокзалу, і був збудований цей тунель — для відведення ґрунтових вод з цієї частини міста.

Пройшовши кілька хвилин, туристи зіштовхнуться із перепадом висоти тунелю у 14 метрів. Отож лізти вгору доведеться 14-метровою залізною драбиною. Вона убезпечена круговими кільцями, і фахівці кажуть, що може витримати кілька людей. Після перепаду висоти тунель вже повністю прямий аж до виходу на вулицю Сагайдачного, що біля залізничного вокзалу. Весь час доводиться йти у воді, інколи рівень води — кілька сантиметрів, а інколи — до половини чобіт. Також у тунелі залишилися рейки, по яких колись ходили робочі вагонетки.

Ідучи підземеллям, можна також милуватися різноманітними сталактитами — мінеральними утвореннями у вигляді стовпів, пірамід, які звисають зі стелі. Микола Ілліч звертає увагу: мовляв, раніше всі знали, що сталактити ростуть мільйони років, а виявилося, що за 30 років теж може дещо цікаве нарости…