Між соснами та шахтами

Неподалік Червонограда (Львівська область) розташоване місто Соснівка. На його території немає жодного діючого підприємства. За всіма соціально-економічними канонами в часи скрути це місто з його 11540 жителями, трьома школами та двома дитсадками мало би перетворитися на депресивну зону, з якої намагаються втекти всі, кому є куди тікати. Та жителі Соснівки дають собі раду у сьогоднішніх кризових умовах.

Для знайомства з містечковими проблемами найкраще зайти у першу-ліпшу місцеву кнайпу та послухати там розмови людей. Сідаю за столик невеличкого кафе, що на місцевій автостанції. Поки п’ю міцну й запашну каву (п’ять гривень за горнятко), бармен спілкується з двома тутешніми відвідувачами. “Кажуть, йдемо до Європи, — обурюється чоловік років під сорок.- До якої Європи можна йти з нашими зарплатами? Дві тисячі гривень на руки отримав...“ “Якраз вистачить, щоб заплатити всі послуги за двокімнатну квартиру”, — підтримує буркуна бармен. “У нас на шахті другий місяць зарплату затримують”, — долучається до розмови третій. Окрім кави, чоловіки п’ють недешевий закордонний лікер...

У центрі Соснівки височить Народний дім. Дві загальноосвітні школи, музична школа та навчально-виховний комплекс (гімназія) вражають респектабельністю. Звідки у маленького міста, бюджет якого поповнюють податками лише дрібні підприємці (і тих зареєстровано 78), беруться кошти на утримування сучасних навчальних закладів? Секрет, з’ясувалося, простий. У Соснівці живуть чимало керівників шахт, що “рахуються” за Червоноградом. Шахти допомагають школам.

Громада Соснівки зробила все, щоб діти не вешталися по місту, а займалися улюбленими справами. На всю Україну, скажімо, славиться місцева секція вільної боротьби. Тренери цієї секції виховали, зокрема, учасницю Олімпійських ігор у Пекіні Наталію Синишин. Чимало переможців всеукраїнських і міжнародних змагань тренуються у секції кік-боксингу та боксу. Місцева дівоча команда з баскетболу цього року стала чемпіоном України.

Соснівчани пишаються своїм народним ансамблем танцю “Червона Рута”, музичним театром “Кольорові парасольки”, театром “Парадокс”, інструментальним ансамблем ”Народні викрутаси”.

Учнів навчальних закладів об’єднує шкільне самоврядування. Напередодні новорічних свят підлітковий “сенат” звернувся до керівництва міста з конструктивною пропозицією. Розуміючи, що треба економити кожну копійку, школярі запропонували не витрачати гроші з місцевого бюджету на прикраси міської ялинки. Всі іграшки для зеленої красуні зробили самі.

Для дітей з найбідніших родин у Соснівці облаштували на пожертви громади благодійну їдальню. Там щодня обідають 55 дітей.

У дев’яності роки Соснівка вважалася ледь не осередком наркоманів у країні. Лихої слави, пояснив депутат Соснівської міськради, керівник громадської організації “Спілка психологів” та організатор соснівської “Самооборони” Роман Стецик, місто набуло за часів розвалу СРСР. “До нас, — розповідає пан Роман, — приїжджали наркоділки із Дніпропетровська, Донецька, Одеси. Робили бартер — міняли привезену анашу на місцеву макову соломку.” Пан Роман багато років боровся з розповсюдженням наркотиків у місті, отож знав особисто чи не всіх місцевих злочинних авторитетів. Всі вони, каже, вже відійшли у кращий світ. У Соснівці залишилися чотири “легендарні”, як висловився пан Роман, затяті наркомани. Нещодавно один із них, на прізвисько Скупий, помер. “Прощатися з ним, — розповідає Роман,- окрім брата, прийшла лише одна людина”.

Багатьом соснівчанам через залежність від наркотиків довелося пройти тюремні університети. Відсидівши багато років за ґратами, морально покалічені люди поверталися до рідного міста, де на них ніхто не чекав. Допомогти таким бідакам пристосуватися до нормального життя береться “Спілка психологів”, члени якої розробили курс соціальної реабілітації. “У навколишніх селах, — розповідає Роман, — наша організація орендує покинуті хати. Селимо в них колишніх наркоманів і засуджених. Перед тим, як запропонувати їм участь у нашій програмі, попереджаємо, що її учасникам заборонено не лише вживати наркотики та алкоголь, а й курити. Щоб повернутися до нормального життя, люди мають багато працювати та молитися. Дехто таких порядків не витримує. Таких не тримаємо. А тим, хто змінив життя, згодом допомагаємо оселитися в місті та отримати якусь роботу”.

Більшість будинків у Соснівці — чотириповерхові “хрущовки”. Впадають у вічі чистенькі вулиці міста. Не побачив жодного переповненого сміттєвого бака чи неприбраного провулка. Лад у місті підтримує керівник місцевого комунального підприємства Юрій Кінах. Йому вдалося так організувати роботу двірників, що ті не ділять територію на “свою” та “чужу”.

У 2014 році Соснівкою довелося керувати секретареві міськради Наталії Курінній, оскільки міський голова Євгенія Дуброва виїхала до Києва на постійне проживання. Наталія має педагогічну освіту. Колись співала в місцевому хорі. Та коли разом з командою однодумців прийшла у міськраду, з’ясувалося, що вона ще й вдалий менеджер. Протягом двох останніх років, скажімо, в Соснівці, незважаючи на скруту, облаштували одинадцять сучасних дитячих майданчиків, профінансували капітальний ремонт сімнадцятьох багатоквартирних будинків.

“У нас дружна громада, — пояснює в.о. міського голови.- Люди з власної ініціативи взялися облаштовувати зону відпочинку навколо заміського озера. Це озерце розширять, посередині облаштують штучний острівець. Місцеві футболісти взялися облаштовувати спортивно-відпочинковий комплекс за містом, у лісі. Там незабаром з’являться футбольне поле, волейбольні майданчики”.

Можливо, активність соснівчан пояснюється специфікою міста. Чимало жителів Соснівки працюють на шахтах, де зарплати дещо вищі, ніж на інших підприємствах (останніми місяцями, щоправда, почалися затримки з виплатами). Через “підземний стаж” шахтарі раніше виходять на пенсію. Сповнені сил чоловіки не звикли сидіти без діла, отож допомагають місту.

Відрядження у Соснівку припало на День української міліції. Отож не утримався від зустрічі з місцевим шерифом — начальником Соснівського відділення міліції капітаном Романом Росовським. У його підпорядкуванні служать лише три офіцери — дільничний інспектор Ольга Батарчук, старший дільничний інспектор Андрій Киселевич і старший оперуповноважений Володимир Марочканич. Завдяки профілактичній роботі та допомозі громадськості протягом чотирьох останніх місяців на території Соснівки не зареєстровано жодного злочину! Та це не означає, що місцеві правоохоронці байдикують. До того ж у приміщенні відділення, принаймні коли там був, не опалювалося, міліціонери мусили сидіти в кабінетах у бушлатах. “Маю інформацію, — звертається до начальника старший оперуповноважений Володимир Марочканич, — що (називає прізвище людини) як тільки звільнився та повернувся до міста, почав поновлювати старі зв’язки. Треба за ним простежити...“ Побачивши, що журналіст прислухається до розмови, правоохоронці пояснюють, що контингент у місті далеко не однорідний, доводиться чимало працювати для запобігання злочинам.

Проте життя у маленькому місті, на теренах якого не діє жодне підприємство, не таке вже й безхмарне. Навіть з розташуванням міста, зазначають соснівчани, не пощастило, адже Соснівка розташована поза межами центральної автотраси Львів-Ковель, яка могла б “прогодувати” чимало підприємців.

Більшість жителів Соснівки працюють на шахтах Львівсько-Волинського вугільного басейну. Затримки із зарплатами, побоюються шахтарі, можуть бути лише першими тривожними дзвониками. Гірники припускають, що державні шахти, чимало з яких випрацювали свій ресурс, отож мусять прокладати нові лави на чималій глибині, можуть взагалі закрити як нерентабельні. Тоді соснівчанам загрожує гостра проблема безробіття, яка багатьох змусить покинути рідне місто.

Чимало проблем соснівчанам завдає діюча шахта “Надія”. Кілька років тому працівники цього підприємства проклали один горизонт вугілля під містом. У двадцяти двох багатоповерхівках та понад 200 приватних будинках на стінах з’явилися тріщини, будови почали просідати. На шахті тим часом почали розробляти другий горизонт, який також проходить під містом. Жителі Соснівки почали надсилати скарги в усі інстанції, та на них ніхто не реагував. Керівники шахти натомість зауважували, що план шахтних полів був розроблений, ще коли на місці міста були лише ліси.

“Ця проблема до сьогодні не вирішена, — розповіла в. о. міського голови Соснівки Наталія Курінна. — Люди, будинки яких руйнуються, неодноразово зверталися до керівництва шахти. Та вугільним керівникам байдуже до проблем нашого міста і його жителів”.

Понад сорок соснівчан сьогодні зі зброєю у руках захищають Україну на сході. Громада міста молиться, щоб до жодної родини не дійшла зі сходу страшна звістка. Якщо буде мир, кажуть люди, решту проблем вирішуватимемо усі гуртом.

Довідка «ВЗ»

Місто Соснівка засновано 1957 року як селище, згодом — селище міського типу. У 1968 році Соснівка отримала статус міста. Територія міста — 198 га, населення — близько 11450 осіб. Минулого року в Соснівці зареєстрували 181 свідоцтво про смерть, 104 — про народження, 101 — про одруження. Вікова структура населення: діти до 16 років — 17,4 відсотка, населення працездатного віку — 43,5 відсотка, старших від працездатного віку — 39,1 відсотка. Адміністративно Соснівка підпорядкована Червоноградській міській раді.