«Ласкаво просимо в пекло!»

Співробітники УБОЗ (управління боротьби з оргзлочинністю) УМВСУ в Тернопільській області зупинили вночі на трасі мікроавтобус, який рухався до кордону. У бусику їхали шукати кращої долі на чужині сімнадцять громадян України. Ніхто з них не здогадувався, що потрапив в тенета сучасних работорговців...

Постачання рабів з України до Росії започаткували троє жителів Тернопільщини та двоє росіян. Українські работорговці шукали кандидатів у раби серед малозабезпечених жителів Тернопільської та Закарпатської областей. Перевагу надавали бомжам або самотнім людям, зникнення яких ніхто б і не помітив. Вербуючи бідак на роботу в Росію, працедавці обіцяли людям райські умови. Казали, що заробітчани отримуватимуть тисячу доларів на місяць, житимуть у пансіонаті з триразовим безкош­товним харчуванням...

Коли набиралася група з двадцяти заробітчан, українців перевозили в Краснодарський край Росії. На місці у завербованих забирали всі документи. Люди фактично ставали рабами. Працювати українців примушували в теплицях. На роботу мали виходити о 5 годині ранку, робоча зміна завершувалася о 21-й годині. При цьому температура в теплицях сягала плюс 45 градусів. Ночували раби у бараках, вхід до яких “прикрашали” написи: “Ласкаво просимо в пекло!” У цих бараках не було навіть ліжок. Бараки з рабами цілодобово охороняли місцеві “відморозки” з вівчарками. За найменшу провину рабів били. Особливо діставалося тим, хто намагався втекти.

За попередніми підрахунками, повідомили у прес-службі ГУБОЗ, зловмисники із Тернопільщини переправили до Росії 70 громадян України. Серед сучасних рабів опинилися навіть неповнолітня дівчинка та вагітна жінка. Работорговців взяли під варту. Правоохоронці продовжують з’ясовувати кількість людей, які стали жертвами цих торговців “живим товаром”.