І ситий, і засмаглий, або «Ол інклюзів» по-волинськи

У спекотному місті кожен мріє хоч на хвильку опинитися на пляжі та абстрагуватися від повсякденних справ. Проте, зважаючи на ситуацію в країні, поїздка на море може стати небезпечною, а відкладати довгоочікуваний відпочинок на наступний рік — не хочеться. Потрібно втілити мрії в реальність уже сьогодні. Я обрала один з найкращих, на мою думку, і найбезпечніших варіантів — озеро Світязь, що за сім кілометрів від смт Шацьк, в селі Світязь на Волині.

Добратися зі Львова на Світязь можна маршруткою-експресом за 80-90 гривень, залежно від перевізника. Коли під’їжджаєш до Червонограда, трясе несамовито! Ями, без перебільшення, по коліна. Кожних півметра. Автомобілі на цьому відрізку дороги, а це приблизно шість кілометрів, «повзуть» як жуки, всюди пил… Далі дорога, на щастя, краща. 4,5 години — і ми на місці. В’їзд в Шацький національний природний парк пильнує екологічна інспекція.

У селі Світязь озеро зачаровує своєю красою — жовтогаряче сонце відблискує клином на воді, вздовж трав’янистого берега пришвартовані човни рибалок, свіже повітря та кришталево чиста вода... Охочих відпочити багато, приїжджають переважно сім’ями та компаніями. Їдуть з Київської, Рівненської, Львівської, Волинської, Тернопільської, Івано-Франківської областей, з Білорусі. Білоруси поєднують приємне з корисним. Внаслідок значного подорожчання у них продуктів харчування, приїжджають в Шацьк і на закупи, і відпочити на озерах.

Влаштуватися у селі можна без проблем. На кожному подвір’ї у господарів добудовані котеджі або кімнати, які можна винайняти. Втім, якщо настає спекотна погода, замовляти місця варто заздалегідь: наплив відпочивальників зростає у кілька разів. Ціна житла залежить від умов та відстані до озера. За апартаменти в сучасному котеджі з вигодами в номері цьогоріч просять від 100 гривень за добу з особи. Простіший варіант — кімната зі спільними вигодами, від 70 до 90 гривень. Зрідка здають помешкання з такими ж умовами за 50 гривень. У більшості господарів у вартість проживання входить і оренда човна. Хочу розвіяти міф про ненаситних комарів — їх тут не більше, ніж у кожному селі.

Наші спроби знайти житло, в якому ціна дорівнює якості, завершилися успішно. Йдучи селом, зустріли бабцю: «Кімнати шукаєте? То ходіть, я вам покажу, які є у нас!». Кличе доньку Надію, та показує нам умови, розповідає, що і де. Простенько, але зі смаком. Щоправда, санвузол, телевізор та холодильник — спільні. Ціна — 50 гривень. Господиня — привітна жінка, відразу розповіла нам, хто живе з нами по сусідству: «В другій кімнаті — сім’я з Луцька, а там далі — Свідки Єгови. Так що по вечорах шумно не буде», — заспокоїла пані Надія.

Ті, кому не вистачило кімнат у приватному секторі, або хто надає перевагу незвичному відпочинку, живуть у наметах просто неба на березі Світязя. Смажать шашлики, готують на вогні їжу під запальні українські пісні, які лунають із колонок, що причеплені до стовбура найближчої тополі. Якщо ж ніч прохолодніша, ночуть в автомобілях.

Кожних 5-10 хвилин на пляжі та вздовж вулиці села Світязь їздять жінки — «кур’єри» з доставки їжі, на велосипедах або скутерах з величезними коробками на багажнику. Зусібіч лунає: «Пончики, пирожки з капустою, гущонкою, чорницями, вишнями. Вугрі копчені, таранька, гарячі чебуреки, вареники, сємєчкі» (жива мова збережена. — Авт.). Несподівано хтось вигукує: «Дайте-но два пончика з пудрою». Тітка злазить з велосипеда і пакує пампушки в кульок. За штуку — п’ять гривень.

За окрему плату у господарів можна замовити свіжу рибу. «Мій чоловік Микола зранку принесе вам «сомиків» (місцеві бички. — Авт.), 15 гривень за кілограм. На базарі — 25-30, так що беріть. Линки дорожчі — по 50», — каже пані Надія.

У селі на березі озера розташований старовинний Петропавлівський чоловічий монастир та церква. Службу Божу правлять двічі на день, однак парафіян там небагато. «Люди у нашому селі до церкви майже не ходять. Немає у них на це часу. Всі зайняті бізнесом. Якщо хтось і йде, то в основному отдихающі», — сказала жінка у білій хустині.

Зауважила, що, «вдарившись» у бізнес, місцеві жителі зовсім запустили сади. На кожному кроці обсипаються вишні та абрикоси — ніхто їх не збирає. А в містах платимо від 60 до 100 гривень за відро...

У центрі села працюють сувенірні ятки. Можна придбати магніти, чашки з написами, вироби з дерева та глини, багато іншого краму. Продають славнозвісні «золоті» батони-магніти. По 15 гривень. Можна також придбати туалетний папір із зображенням Путіна або Януковича.

Увечері на Світязі не сумує ніхто — у центрі села кілька кафе-барів, і в кожному лунає музика.

Вразило те, що місцеві «ді-джеї» «крутять» пісні тих проросійських співаків, які відкрито підтримують кремлівську позицію. Щоправда, є кафе, де лунає жива музика — і лише українська. Відвідувачів багато, у перервах між піснями вигукують «Слава Україні!».

За традицією, кинули монетку на щастя. Хочемо ще за умов хорошої погоди та миру в країні повернутися на Світязь, адже тут відпочинок нічим не гірший від морського.