«Святкова акція!» – по десять явок з повинною на кожного!»

28 травня у Шевченківському районному суді міста Львова завершився розгляд справи, порушеної проти трьох екс-співробітників Шевченківського райвідділу міліції — колишніх заступника начальника райвідділу — начальника міліції громадської безпеки майора Михайла С., старшого дільничного інспектора Андрія Г., помічників дільничного інспектора Василя С. та Сергія Б. Екс-правоохоронців звинувачували за суто “ментівськими статтями” — “перевищення службових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством” і “незаконне позбавлення волі”.

Якби не принциповість прокуратури і зацікавленість цією справою журналістів, пани-міліціонери могли б за ті самі діяння отримати медалі — як рекордсмени з розкриття майнових злочинів...

Сходили «до вітру»...

Друзі ще зі школи, 35-річний Юрій і 38-річний Олег, о першій годині ночі вирішили випити пива. Відчинених закладів, де б наливали в нічний час, не знайшли, та почимчикували додому. Дорогою друзям закортіло до вітру. Не довго думаючи, зайшли у перший відчинений підвал якогось під’їзду і там справили свої потреби. Коли вийшли на вулицю, на друзяк вже чекав наряд патрульно-постової служби міліції.

Юрія та Олега завезли у Шевченківський райвідділ міліції, де протримали у “мавпятнику” до ранку. На цьому пригоди чоловіків мали завершитися. На них склали б протокол про адмінправопорушення, і друзі пішли б на пиво. Та затриманих уранці побачив заступник начальника райвідділу — начальник міліції громадської безпеки майор Михайло С. У любителях “мочитися” у чужих підвалах він упізнав знайомих. І Юрій, і Олег раніше відбували покарання за різні злочини. Одного із них навіть визнали винним у такому “непрестижному” злочині, як “знущання з тварин”. Після відбування покарань чоловіки мали певний час реєструватися у райвідділі, і робили це саме у майора.

Побачивши давніх знайомих у “мавпятнику”, майор, мабуть, одразу зметикував, що завдяки затриманим може просунутися по службі. За посадою він керував дільничними інспекторами та патрульною службою райвідділу. Підлеглі майора мали справи здебільшого з пияками та сімейними дебоширами. Всі “зірочки” за розкриття серйозних злочинів діставалися іншим службам. Майор вирішив “попрацювати” із затриманими та утерти ніс конкурентам, довівши, що і його підлеглі на щось здатні.

Затриманих під ранок викликали до чергового по райвідділу та наказали розписатися в журналі затримань. Тим самим чоловіки мали засвідчити, що їх відпускають з райвідділу і жодних претензій за перебування у ньому вони не мають. Лише друзі розписалися, на них знову одягнули наручники та потягнули в опорний пункт міліції, що неподалік райвідділу.

«Каруселі» в опорних пунктах

В опорному пункті під керівництвом майора з Юрієм і Олегом почали “працювати” старший дільничний інспектор і двоє помічників дільничного. “Ви попали на святкову акцію — по десять явок з повинною на кожного!”- заявив хтось із міліціонерів. Чоловіки, які вже пройшли “тюремні університети”, брати на себе злочини, невідомо коли і ким вчинені, відмовилися. Їх почали бити. Робили це вправно: боляче, проте так, щоб на обличчі слідів знущань не залишалося. Тривала екзекуція дві-три години.

“Один із міліціонерів, — згадував Юрій, — вийняв із шафи дерев’яну палицю та почав бити мене нею по спині та по п’ятках. Другий міліціонер тримав за ноги. Під час побиття вони називали якісь адреси, казали, що ми ці помешкання обікрали. Потім нас звалили з ніг і почали бити ногами у найболючіші місця. Один бив мене, другий Олега, потім мінялися”...

Згодом міліціонери влаштували чоловікам, яких офіційно відпустили, “каруселі”. Запроторювати їх назад у “мавпятник” райвідділу права не мали. Тож роз’єднали друзяк і почали возити опорними пунктами. Під вечір Олега завезли в опорний пункт у Рясному. Там чоловік, ризикуючи розбитися, вистрибнув із другого поверху будинку і втік від своїх катів. Опинившись на волі, зателефонував матері Юрія пані Любі та повідомив, що її сина затримали.

Уранці наступного дня пані Люба прибігла у райвідділ і почала вимагати побачення з сином. Міліціонери відповіли жінці, що її син ще учора пішов із райвідділу “своїми ногами”, та показали відмітку про це у журналі затримань. Побоюючись, що Юрія можуть закатувати, пані Люба почала телефонувати на “гарячу лінію” МВС. Додзвонитися вдалося лише наступного дня. Юрія одразу перевели у Залізничний райвідділ і допустили до нього адвоката. Та на цей час, не витримавши триденних тортур, він уже підписав зізнання у вчиненні з десятка крадіжок.

“Коли Юра вийшов з райвідділу, — розповіла пані Люба, — виглядав жахливо. Лице осунуте, неголений, очі запали. Пройшов кілька кроків, втратив свідомість і впав. Я викликала “швидку”. Лікар сказав, що сина слід негайно госпіталізувати”.

Поки Юрій лежав у лікарні, до нього, за його словами, неодноразово приходив майор. Щоразу вимагав, аби Юрій написав до прокуратури, що не має до міліціонерів претензій. “Він дуже нервував, лаявся, кричав так, що чуло все відділення”, — пригадує Юрій. Згодом заступник начальника райвідділу ще двічі приходив з цими ж вимогами до Юрія додому. Поки прокуратура не почала проти нього та його підлеглих кримінальні провадження.

Офіцерські зірки полетіли з плечей

Коли дійшло до суду, міліціонери вже були звільнені зі служби. Під час слідства вони перебували на підписках про невиїзд. Жоден із обвинувачених своєї вини не визнав. Мало того, адвокат одного з них вимагав у суді, щоб до кримінальної відповідальності притягнули... слідчого районної прокуратури, який насмілився висунути звинувачення міліціонерам!

Одного з потерпілих у справі, Олега, привозили на судові засідання у “воронку”. Поки тривало слідство, він встиг вчинити злочин. “Та сиджу, — зазначав, — за свої, а не за чужі гріхи”...

Правозахисники із великим досвідом передбачали, що судовий процес над екс-міліціонерами завершиться призначенням умовного покарання. Адже серйозних травм потерпілим, з яких вибивали зізнання, не завдали. Та вирок суду, який зачитав головуючий на процесі суддя Павло Едер, був жорстким.?Колишнього заступника начальника Шевченківського райвідділу міліції Михайла С. засудили до п’яти років позбавлення волі. Його, як і решту засуджених, позбавили офіцерського звання. Двох підлеглих екс-майора засудили до трьох, ще одного — до чотирьох років позбавлення волі.

До розгляду апеляцій на вирок районного суду засуджені екс-правоохоронці залишатимуться на волі, на підписці про невиїзд.