Красиво жити в борг не заборониш

З героєм однієї з публікацій “ВЗ”, приватним підприємцем Василем Кононенком, не бачився три роки. За цей час Василь настільки змінився, що ледь його упізнав. Чоловік почав заїкатися, посивів, руки тремтять. “Що робити, — зітхає Василь, — у мене стільки боргів за житло, що хоч у зашморг лізь...”.

Василь має ятку, в які йпродає продукти харчування. Оце і весь його бізнес. Прибутками раніше не вельми переймався. Більше думав про духовне. Навіть очолив клуб тверезості, створений парафіянами собору Святого Юра. Всі знайомі розповідають, що у Василя лише один “недолік” — занадто переймається чужим горем. В народі недарма кажуть — “за добро карають”...

Якось Василя познайомили з молодою жінкою Світланою. Нова знайома при зустрічі почала плакати. Коли Василь взявся її заспокоювати, жінка крізь сльози розповіла, що її мати смертельно хвора. Її життя, казала крізь сльози, може врятувати лише негайна дуже дорога операція. Василь зазначив, що охоче б допоміг жінці, та й сам грошей не має. Тоді Світлана запропонувала Василеві... продати його однокімнатну квартиру, а виручені за це кошти позичити їй. “Ти, — переконувала, — сім’ї не маєш. Отож із рік можеш пожити, винаймаючи кімнату. Згодом я віддам тобі борг з відсотками, і тоді купиш собі набагато кращу квартиру”.

Василь так перейнявся бажанням жінки врятувати “хвору” матір, що пристав на її пропозицію. Продав свою “кавалерку”, а отримані за неї 28400 доларів позичив Світлані. Та хоча Василь і був занадто довірливим, позику значної суми “зелених” завірив у нотаріуса. Коли настав час віддавати борг, Світлана, нічого не пояснюючи, відмовилася це робити.

Василь ледь не опинився на вулиці. Бо і сам заборгував жінці, у якої винаймав кімнату, понад дві тисячі доларів. Залишалося через суд вимагати від Світлани повернення боргу.

Розглянувши позов Василя Кононенка, Залізничний районний суд міста Львова виніс рішення про стягнення зі Світлани на користь Василя 28 400 доларів. Минали місяці, а рішення суду не виконувалося. Залізничний відділ Державної виконавчої служби управління юстиції у Львівській області, який відповідав за виконання судового рішення, письмово розписався у своїй безпорадності: “Державним виконавцем, — поінформували Василя службовці, — винесено постанову про арешт майна боржника. Згідно з відповіддю МБТІ, нерухомого майна за боржником не виявлено. Згідно з перевіркою автоматизовано-інформаційної пошукової системи ДАІ, за боржником зареєстрованого транспортного засобу не рахується. Боржник зареєстрований як фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності. За інформацією ДПІ, у боржника відкрито рахунок у “ДіамантБанку”. Державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника. Згідно із довідкою банку, кошти на рахунку боржника відсутні”.

Щоб добрі люди не потрапляли на гачки шахраїв, 2011 року “Високий Замок” на своїх шпальтах розповів невеселу історію Василя. Світлана після нашої публікації таки віддала Василеві п’ять тисяч доларів. Решту боргу віддати категорично відмовилася. Ще одним наслідком публікації стало те, що Василя двічі жорстоко били невідомі молодики. Добре знаючи, що він чи не весь вільний час проводить у соборі, негідники перехоплювали Василя під воротами храму. “Закрий рота, не докучай Світлані! Забудь про неї! — вимагали зловмисники, підсилюючи накази стусанами. — Якщо не замовчиш, вивеземо тебе в ліс і там закопаємо...”.

Ще коли Василь почав судитися зі Світланою, дізнався, що її мати — жива й здорова, під хірургічний ніж ніколи лягати не збиралася. Отож, беручив борг понад 28 тисяч доларів, жінка чинила шахрайство. За цей злочин передбачена кримінальна відповідальність. Та, можливо, жінці справді нема чим віддавати борги, і її кримінальне переслідування Василеві нічим не допоможе?

Кілька місяців тому Василь умовив слідчих Залізничного райвідділу міліції Львова почати проти Світлани кримінальне провадження. Правоохоронці, щоб з’ясувати обставини боргових відносин, подали запит до Залізничного відділу Державної виконавчої служби. Відповідь, яка прийшла звідти, здивувала навіть до всього звиклих слідчих. З’ясувалося, що Світлана завдяки здатності позичати й не віддавати, давно мала стати мільйонеркою! Список осіб та банків, які виграли у цієї пані суди за позовами про повернення коштів, вражає.

У списку, який за рішеннями судів склали державні виконавці, фігурують знач ні суми. Акціонерному банку “КиївськаРусь”, скажімо, Світлана, виконуючи рішення суду, мусить віддати 10 208 гривень боргу, ВАТ АКБ “Львів” — 12 247 гривень, банку “Надра” — 60 тисяч гривень. Окремо державні виконавці склали список валютних боргів Світлани. Одне з рішень суду, що потрапило у цей список, зобов’язує Світлану сплатити банку 714 948 доларів! Понад 120 тисяч доларів вона винна ще одній банківській установі. Отримати такі банківські кредити, кажуть фахівці, можна лише, довівши свою платоспроможність — або ж під заставу дуже дорогої нерухомості. 30-річній Світлані, яка офіційно визнана ледь не бомжинею, бо не має ні квартири, ні машини, ні копійчини на рахунку, зробити це без “мохнатої лапи” або великих статків було неможливо.

На жаль, вийти на сліди боржниці-рекордсменки, щоб з нею поспілкуватися, “ВЗ” невдалося. Лише через це поки що не розголошуємо прізвища цієї жіночки. Та воно й без газети добре відоме багатьом львівським суддям і правоохоронцям. Що не заважає Світлані розгулювати містом і робити нові позики...

З десяток скарг, які Василь надсилав чи не у всі органи влади (навіть до президента звертався), нічим не допомогли. Практичні люди радили ошуканому звернутися по допомогу до злодіїв. Або ж до однієї радикальної політичної сили, яка, казали доброзичливці, за певну суму береться вирішувати саме такі “судові” питання. Та Василь все ще вірить, що держава здатна захистити громадян від шахрайства та покарати зло..