«Я пишався, що мене у Криму називали «бандерівцем»
Колишній вояк Української повстанської армії, етнічний росіянин Володимир Чермошенцев (на фото) залишив свій дім у Бахчисараї та прибув до Тернополя на постійне проживання
Залишатися на півострові, де у нього нікого не залишилося, бо і дружина, і діти вже відійшли у вічність, стало небезпечно.
На залізничному вокзалі 88-річного кримчанина, ветерана українського національно-визвольного руху, зустріли представники місцевої влади та журналісти.
— Я пишався, що мене там, у Криму, називали «бандерівцем». Тоді, юним, в УПА, разом із сотнями товаришів я дав клятву любити Україну і свій народ. Коли в Крим прийшли окупанти, не хочу з ними жити і лежати із цим ворогом в одній землі. Тому й приїхав до Тернополя, куди мене запросили побратими із Братства УПА, — щирою українською мовою сказав Володимир Чермошенцев.
Народився на Поволжі, рятуючись від голоду 1933 року з мамою, бо батька вбили більшовики, дістався України, яка стала рідною. Війна заскочила підлітка у Криму, в Бахчисарайському районі, далі була відправка в ешелоні до Німеччини, бій загонів УПА, котрі звільнили «остарбайтерів». В УПА, куди Володя потрапив 15-річним, він був джурою, тобто ординарцем сотенного, а далі курінного Дубенської сотні УПА Георгія Чуйковського. «Він та інші старшини називали мене просто Володею. В українському середовищі я спочатку розмовляв російською, але ніколи не почувався чужинцем. Я був свій, рідний, бо разом зі всіма воював за незалежну Україну. А воювали з тими, хто прийшов в Україну зі злими намірами, не з добром. Правда, боїв із регулярними військами Червоної армії не було. Билися із фашистами та загонами НКВС», — розповів сивочолий ветеран УПА.
В одному з таких боїв Володимир Чермошенцев потрапив до більшовицького полону. Хлопця катували, повибивали зуби, поламали ребра, обценьками повикручували пальці на руках. Але не здав своїх побратимів. Більше того, втік із полону. Потім були непросте повернення до Криму, до мами, знову арешт, 10 років сталінських концтаборів, лісоповал у Кіровській області.
Здавалось, на цьому життєві випробування мали завершитися, але у 2014 р. після введення російських військ Володимир Чермошенцев був змушений покинути Крим.
— Мене назвали ворогом народу. Якому народу я ворог, не сказали, — каже пан Володимир. — Тернопіль для мене найбільш святе місто, бо тут був початок Української повстанської армії. Тут люди знають, що таке Україна.
Маленька сумка з нагородами та книгами — це речі, які привіз зі собою у Тернопіль пан Володимир.
Після введення російських військ до Криму Володимиру Чермошенцеву почали погрожувати. До нього прийшли нібито «само-
оборонці» Криму і сказали: «Ми знаємо, що ти «бандерівець» і те, що ти росіянин. Будемо судити по всій строгості воєнного часу!». Володимир Чермошенцев за порадою звернувся до Василя Гончарука — голови Кримської організації КУН, який почав телефонувати по Західній Україні у пошуках порятунку для пана Володимира. Тернопільська область вирішила прийняти ветерана УПА на постійне проживання. На початках пан Володимир житиме у тутешньому санаторії «Медобори», а невдовзі влада подбає про постійне житло для ветерана.
